Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національний університет
«Одеська юридична академія». – Одеса, 2018.
Дисертація присвячена аналізу теоретико-правових і практичних
аспектів співробітництва між Радою Європи та Європейським Союзом.
Досліджено історичну ретроспективу розвитку співробітництва між
РЄ та ЄС і виокремлено особливий вид співробітництва ‒ «стратегічне
партнерство». Проаналізовано особливості правового статусу РЄ та
ЄС як різних еволюціонуючих інституцій з договірною правоздатністю
у зовнішніх відносинах, які активно розвиваються протягом усього часу
існування та взаємодоповнюють одна одну. Виокремлено особливості
аргументації юридичної природи рішень та угод, які ухвалюють РЄ
та ЄС, що залучені у спільний процес формування європейського правового простору. Обґрунтовано внесок РЄ в розширення об’єднання
sui generis у контексті правової взаємодії. Виділено особливості впливу
співробітництва між РЄ та ЄС на розвиток сучасного міжнародного права
та наслідки виходу Великої Британії зі складу ЄС (т. зв. «Brexit») для
європейського правового простору.
Встановлено, що «стратегічне партнерство» між РЄ та ЄС
здійснюється як у традиційних для всіх міжнародних організацій
міжнародно-правових формах співробітництва, так і в «інноваційних»,
притаманних тільки для цих європейських організацій. Здійснено
теоретичне і практичне обґрунтування того, що «спільні програми»
РЄ та ЄС з Україною є особливою міжнародно-правовою формою
співробітництва тристороннього формату. Запропоновано на практиці
форму співробітництва між РЄ та ЄС ‒ «асоційоване партнерство» та
способи її закріплення на юридичному рівні. Проаналізовано можливість
і наслідки приєднання ЄС до Статуту РЄ та Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 р. Визначено, що поряд з тісним
співробітництвом між РЄ та ЄС відбувається явище регіональної
фрагментації, яке характеризується як створенням двох правових режимів
у рамках РЄ та ЄС, так і юрисдикційним конфліктом між ЄСПЛ та
Судом ЄС у сфері захисту прав людини.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических
наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Национальный
университет «Одесская юридическая академия». – Одесса, 2018.
Диссертация посвящена анализу теоретико-правовых и практических
аспектов сотрудничества между Советом Европы и Европейским Союзом.
Исследована историческая ретроспектива развития сотрудничества СЕ и
ЕС и выделен особый вид сотрудничества – «стратегическое партнерство».
Проанализированы особенности правового статуса СЕ и ЕС как различных
эволюционирующих институтов с договорной правоспособностью
во внешних отношениях, которые активно развиваются в течение всего
времени существования и взаимодополняют друг друга. Выделены
особенности аргументации юридической природы решений и соглашений,
которые принимают СЕ и ЕС, будучи привлеченными в общий процесс
формирования европейского правового пространства. Обоснован
вклад СЕ в расширение объединения sui generis в контексте правового
взаимодействия. Выделены особенности влияния сотрудничества между
СЕ и ЕС на развитие современного международного права и последствия
выхода Великобритании из состава ЕС (т. н. «Brexit») для европейского
правового пространства.
Установлено, что «стратегическое партнерство» между СЕ и
ЕС осуществляется как в традиционных для всех международных
организаций международно-правовых формах сотрудничества,
так и в «инновационных», присущих только для этих европейских
организаций. Осуществлено теоретическое и практическое обоснование
того, что «совместные программы» СЕ и ЕС с Украиной являются
особой международно-правовой формой сотрудничества трехстороннего
формата. Предложено на практике форму сотрудничества между СЕ
и ЕС – «ассоциированное партнерство» и способы ее закрепления
на юридическом уровне. Проанализирована возможность и последствия
присоединения ЕС к Уставу Совета Европы и Конвенции о защите прав
человека и основных свобод 1950 г. Определено, что наряду с тесным
сотрудничеством между СЕ и ЕС происходит явление региональной
фрагментации, которое характеризуется созданием двух правовых
режимов в рамках СЕ и ЕС, так и юрисдикционным на конфликтом
между Европейским судом по правам человека и Судом ЕС в сфере
защиты прав человека
The thesis is devoted to the issue of theoretical, legal and practical aspects
of cooperation between the Council of Europe and the European Union. The
historical retrospective of the development of co-operation between the
CoE and the EU is explored and a special type of cooperation – «strategic
partnership» – is singled out. The peculiarities of the legal status of the CоE
and the EU as various evolving institutions with contractual capacity in external relations that are actively developing throughout their lifetime and mutually
complementary are analyzed. The peculiarities of the legal nature of decisions
and agreements adopted by the CоE and the EU, being involved in the joint
process of formation of the European legal space, are singled out. The
contribution of the CoE to the expansion of the EU as sui generis association
in the context of legal interaction is substantiated. The peculiarities of the
cooperation between the CoE and the EU on the development of contemporary
international law and the consequences of the UK’s withdrawal from the EU
(the so-called “Brexit”) for the European legal space are highlighted.
For more than half a century of the development of mutual relations
between the CoE and the EU in the process of using them a complex of legal
means and techniques at different levels has developed an appropriate
institutional and treaty mechanism of cooperation with its own peculiarities. At
the present stage, cooperation between the CoE and the EU is carried out in the
different directions and in the different international legal forms. The «strategic
partnership» between the CoE and the EU is carried out both in the traditional
international legal forms of cooperation to all international organizations,
and in the «innovative» ones, which are specific only for these European
organizations.
The theoretical and practical justification for the fact that the «joint
programmes» of the CoE and the EU with Ukraine are a special international
legal form of cooperation in a tripartite format is carried out. The form
of cooperation in the practice of relations between the CoE and the EU is
proposed – «associate partnership» and the ways of its consolidation at the legal
level are proposed. The possibility and consequences of the EU accession to
the СoE Charter and the Convention for the Protection of Human Rights and
Fundamental Freedoms of 1950 have been analyzed. It is determined that along
with close cooperation between the CoE and the EU there is a phenomenon
of regional fragmentation that is characterized by the creation of two legal
regimes within the framework of the CoE and the EU, and the jurisdictional
conflict between the European Court of Human Rights and the EU Court in the
field of human rights protection.
