Спеціалізована вчена рада К 41.086.02
Постійний URI для цього зібрання
Спеціалізована вчена рада К 41.086.02 приймає до розгляду і проводить захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук зі спеціальностей: 23.00.02 «Політичні інститути та процеси»,
23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку».
Переглянути
Нові надходження
Документ Курдський фактор в міжнародних відносинах(Одеса, 2019-10-11) Наджат, СеруштВ дисертаційній роботі представлений комплексний аналіз особливостей впливу курдського фактору на політику як держав Близького та Середнього Сходу, так й позарегіональних гравців. В ході дослідження набуло подальшого розвитку концептуальне визначення ролі етнонаціональних факторів в системі міжнародних відносин. Досліджено генезу курдського питання та підкреслено подвійний характер національного курдського руху, що відображається в наявності одразу двох тенденцій – партикулярної та інтегральної. Виявлено динаміку курдського фактору в контексті врегулювання іракської та сирійської політичних криз. Розкрито особливості впливу курдського фактору на внутрішню і зовнішню політику Туреччини та Ірану. В ході дослідження підходів США, ЄС, РФ та КНР до побудови відносин з курдами в країнах Близького та Середнього Сходу доведено, що їхні відносини з курдськими меншинами можуть або прогресувати або регресувати, відповідно до двосторонніх відносин між цими позарегіональними акторами та близькосхідними державами. Представлено аргументи на користь корегування та оптимізації ключових зовнішньополітичних підходів регіональних держав та позарегіональних акторів до курдського питання на Близькому та Середньому Сході. Запропоновані прогностичні сценарії розвитку ситуації на Близькому та Середньому Сході з урахуванням курдського факторуДокумент Доктрина Обами у зовнішній політиці США(2019-03-29) Курандо, Олексій Сергійович; Курандо, Алексей Сергеевич; Kurando, Oleksii S.Вибір теми був зумовлений необхідністю критично переглянути особливості так званої «доктрини Обами». Наукова проблема полягає у з’ясуванні ступню об’єктивності такої зовнішньої політики США, яку обрав президент Барак Обама, а отже й можливості її повторення у майбутньому. Вперше створено версію еволюції зовнішньої політики США з урахуванням відповідності доктрини Обами історично вкоріненим в США принципам «великої стратегії»; проведено аналіз пріоритетів зовнішньої політики США у 2008-2016 рр. відповідно до доктрини Обами й виявлено їх еволюцію протягом першої та другої адміністрації Б. Обами; визначено основні надбання й прорахунки адміністрації Обами та встановлено взаємозв’язок між ними; проаналізовано вплив суб’єктивного фактору на зовнішню політику США через вивчення постаті президента Обами. Як Дж. Буш – ст. та Б. Клінтон, Обама передав наступникові загальну програму та національну владу в кращому стані, ніж коли він прийшов до влади. Якщо виділяти найважливіші для США регіони, то це Великий Близький Схід, Південно-Східна Азія та Європа. Україна є важливою для США у контексті відносин із Росією. Більш реалістична американська стратегія щодо Росії має сполучати прямі переговори з істотним посиленням політики стримування з цілої низки питань. Це питання є принциповим для самих США, тому що центральним принципом організації американської зовнішньої політики залишається забезпечення глобального лідерства США.Документ Політична толерантність як імператив процесу забезпечення соціально-політичної стабільності(Одеса, 2019-03-29) Іванова, Анастасія В’ячеславівна; Иванова, Анастасия Вячеславовна; Ivanova, Anastasiia V.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2019. У дисертації представлений комплексний аналіз категорії толерантності в різні історичні періоди. Визначені передумови та проблемні аспекти формування толерантності як політичного та політико-правового інституту. Відзначено перспективи розвитку інституту політичної толерантності в аспекті демократичного державотворення. Окреслено, що інституціоналізація та раціоналізація форм політичної взаємодії та політичної конкуренції представляють пріоритетні завдання інституту політичної толерантності. Обґрунтовано, що інститут толерантності забезпечує оновлення влади, та стимулює розвиток програм та концепцій розвитку держави. Відзначено, що політична толерантність як узгоджена система представництва інтересів різних політичних суб’єктів не виключає з політики критерій суперництва, а, навпаки, формує інституційні форми політичної боротьби та демократичні засади громадянської участі. А конформізм та радикалізм визначені як негативні тенденції сучасного соціально-політичного процесу, які стимулюють розвиток інтолерантних настроїв. Демократична парадигма політичних взаємин виступає основою творення відносин рівного партнерства політичного керівництва та політичної участі всіх інституцій громадянського суспільства та інших суб’єктів політичного процесу.