Межі людського пізнання у філософії
Завантаження...
Дата
2017
Автори
Сінельнікова, М. В.
Синельникова, М. В.
Sinelnikova, M. V.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті розглядається гносеологічна концепція І. Канта, яку він представляє через так званий «коперніканський переворот», в якому не знання мають узгоджуватися з дійсністю, як вважалося раніше, а дійсність як предмет знання має узгоджуватися з тим апріорним категоріальним апаратом, що дається людині до будь-якого досвіду. Констатується, що І. Кант висуває концепцію трьох сходинок пізнання: чуттєвого споглядання, розсудку та розуму, що виступає у формі антиномій. Так І. Кант приходить до дуалізму, роздвоєння світу на сферу, яку можна пізнати науковими засобами (чуттєвий світ явищ, «речей для нас»), і сферу, недоступну розуму, надчуттєвий світ сутностей і непізнаваний світ «речей у собі». Робиться висновок, що людина спроможна пізнавати речі тільки такими, якими вони їй являються, а не такими, якими вони є насправді. Тому як би не збільшувалося наше
знання, воно ніколи не стане абсолютним. Саме проти необґрунтованих претензій науки, догматичних забобонів про її всесилля й спрямований реальний зміст кантівського гносеологічного вчення.
В статье рассматривается гносеологическая концепция И. Канта, которую он представляет через так называемый «коперниканский переворот», в котором не знания должны согласовываться с действительностью, как считалось раньше, а действительность как предмет знания должна согласовываться с тем априорным категориальным аппаратом, который дается человеку прежде любого опыта. Констатируется, что И. Кант выдвигает концепцию трех ступеней познания: чувственного созерцания, рассудка и разума, который выступает в форме антиномий. Так И. Кант приходит к дуализму, раздвоению мира на сферу, которую можно познать научными средствами (чувственный мир явлений, «вещей для нас»), и сферу, недоступную для ума, сверхчувственный мир сущностей и непознаваемый мир «вещей в себе». Делается вывод, что человек способен познавать вещи только такими, какими они ему являются, а не такими, какими они есть на самом деле. Поэтому как бы ни увеличивалось наше знание, оно никогда не станет абсолютным. Именно против необоснованных претензий науки, догматических предрассудков и веры в ее всесилие и направлен реальный смысл кантовского гносеологического учения.
The article deals with the epistemological concept of I. Kant, which he represents through the so-called “Copernican revolution” in which not knowledge must be consistent with reality, as previously thought, and reality as a subject of knowledge, must be consistent with that a priori categorical apparatus that is given to a person to any experience. It is stated that I. Kant advanced the concept of three stages of cognition: sensory contemplation, reason and reason, acting in the form of antinomies. So I. Kant comes to dualism, dividing the world into a sphere that can be recognized by scientific means (the sensual world of phenomena, “things for us”) and the sphere of inaccessibility of the mind, an over-dimensional world of entities, and the unknowable “world of things in oneself”. It is concluded that a person is able to know things only as they are presented to her, and not as they are. Therefore, no matter how increased our knowledge, it can never be absolute. It is precisely against groundless claims of science, a dogmatic prejudice about its omnipotence, and the real meaning of I. Kant’s epistemological doctrine is directed.
В статье рассматривается гносеологическая концепция И. Канта, которую он представляет через так называемый «коперниканский переворот», в котором не знания должны согласовываться с действительностью, как считалось раньше, а действительность как предмет знания должна согласовываться с тем априорным категориальным аппаратом, который дается человеку прежде любого опыта. Констатируется, что И. Кант выдвигает концепцию трех ступеней познания: чувственного созерцания, рассудка и разума, который выступает в форме антиномий. Так И. Кант приходит к дуализму, раздвоению мира на сферу, которую можно познать научными средствами (чувственный мир явлений, «вещей для нас»), и сферу, недоступную для ума, сверхчувственный мир сущностей и непознаваемый мир «вещей в себе». Делается вывод, что человек способен познавать вещи только такими, какими они ему являются, а не такими, какими они есть на самом деле. Поэтому как бы ни увеличивалось наше знание, оно никогда не станет абсолютным. Именно против необоснованных претензий науки, догматических предрассудков и веры в ее всесилие и направлен реальный смысл кантовского гносеологического учения.
The article deals with the epistemological concept of I. Kant, which he represents through the so-called “Copernican revolution” in which not knowledge must be consistent with reality, as previously thought, and reality as a subject of knowledge, must be consistent with that a priori categorical apparatus that is given to a person to any experience. It is stated that I. Kant advanced the concept of three stages of cognition: sensory contemplation, reason and reason, acting in the form of antinomies. So I. Kant comes to dualism, dividing the world into a sphere that can be recognized by scientific means (the sensual world of phenomena, “things for us”) and the sphere of inaccessibility of the mind, an over-dimensional world of entities, and the unknowable “world of things in oneself”. It is concluded that a person is able to know things only as they are presented to her, and not as they are. Therefore, no matter how increased our knowledge, it can never be absolute. It is precisely against groundless claims of science, a dogmatic prejudice about its omnipotence, and the real meaning of I. Kant’s epistemological doctrine is directed.
Бібліографічний опис
Сінельнікова М. В. Межі людського пізнання у філософії І. Канта / М. В. Сінельнікова // Актуальні проблеми філософії та соціології: Науково-практичний журнал / Голов. ред. Д. В. Яковлев; відпов. секретар І. В. Шамша; Міністерство освіти і науки України; Національний університет "Одеська юридична академія". - Одеса, 2017. - Вип. 20. - С. 112-114.
Ключові слова
І. Кант, гносеологія, німецька класична філософія, «речі в собі», раціоналізм, И. Кант, гносеология, немецкая классическая философия, «вещи в себе», рационализм, I. Kant, gnoseology, German classical philosophy, “things in itself”, rationalism
Цитування
Сінельнікова М. В. Межі людського пізнання у філософії І. Канта / М. В. Сінельнікова // Актуальні проблеми філософії та соціології: Науково-практичний журнал / Голов. ред. Д. В. Яковлев; відпов. секретар І. В. Шамша; Міністерство освіти і науки України; Національний університет "Одеська юридична академія". - Одеса, 2017. - Вип. 20. - С. 112-114.