Хорсуненко О.В. Прокуратура України та країн-членів Європейського Союзу: порівняльне дослідження: дис. ... канд.юрид. наук : 12.00.10 / Хорсуненко Олег Володимирович. - Одеса. - 2019. - 221 с.
Диссертационная работа является первым монографическим
исследованием в отечественной правовой литературе, в котором, несмотря
на евроинтеграционные процессы и современное состояние прокуратуры,
осуществлено комплексное сравнительное исследование прокуратуры
Украины и стран-членов Европейского Союза (28 государств-членов
Европейского Союза и 10 территорий за пределами Европы, входящих
в ЕС – всего 38 стран) и выработаны концептуальные положения,
которые определяют перспективы реформирования прокуратуры, с
учетом внесенных изменений в Конституцию Украины, обновления
законодательства о прокуратуре и других нормативно-правовых актов.
На основании комплексного анализа законодательства о прокуратуре
государств-членов ЕС выделены модели прокуратуры, исходя из
институционального и функционального подходов.
Установлено, что правовой статус прокуроров государств-членов ЕС
в значительной степени зависит от места, которое занимает прокуратура
в системе органов государственной власти, что влияет на порядок, срок и
определение субъекта назначения прокуроров различных уровней, и в то
же время сделан вывод, что каждому государству-члену ЕС установлена и
гарантирована независимость прокуроров при осуществлении полномочий.
Выяснено, что Конституцией Европейского Союза и Лиссабонским
договором предусмотрена возможность образования наднационального
правоохранительного органа – Европейской прокуратуры, целью
деятельности которой могло бы стать противодействие тяжким
преступлениям, имеющим трансграничное измерение, а также
преступлениям, касающимся финансовых интересов двух и более
государств – участников ЕС. Отмечено, что создание Европейской
прокуратуры откладывалось из-за ряда правовых и организационных
проблем, решение которых требует единогласия со стороны всех
государств-членов ЕС.
Установлено, что прокуратуру Украины правомерно отнести к модели
прокуратуры, где она занимала бы самостоятельное место в системе
правосудия, характерной для Австрии, Германии, Нидерландов, Румынии,
Франции. Подчеркнуто, что прокуратура организационно обособлена
от органов правосудия и является независимой при осуществлении
полномочий, однако анализ действующего законодательства Украины о прокуратуре дает основания утверждать, что статус прокурора приближен
к статусу судьи.
Уделено внимание раскрытию основных направлений реформирования
прокуратуры Украины с учетом опыта функционирования органов
прокуратуры стран-членов Европейского Союза. Исследованы проблемы
специализации прокуратуры в Украине на опыте стран-членов Европейского
союза, в связи с чем предложено вывести Специализированную
антикоррупционную прокуратуру из подчинения Генеральной
прокуратуре Украины с целью создания автономной, независимой
системы антикоррупционных органов и обеспечения досудебного
антикоррупционного расследования, прокурорского процессуального
руководства расследованием и судебного антикоррупционного
рассмотрения с обязательным поддержанием публичного обвинения.
The dissertation is the first monographic research in the domestic legal
literature, where, according to the European integration processes and the
current position of the prosecutorʼs office, integrated comparative reaearch
of the prosecutorʼs office of Ukraine and EU Member States (28 European
Union Member States and 10 territories outside Europe EU member states −
36 countries in total) was done and conceptual provisions have been drawn
up that define the prospects of reforming the prosecutorʼs office, taking into
account revisions to the Constitution of Ukraine, updating of the legislation
on the Prosecution Office and other legal acts.
On the basis of integrated analysis of the legislation on the prosecutorʼs
office of the EU Member States, the models of the prosecutorʼs office are
distinguished, based on the institutional and functional approaches.
It is established that the legal status of prosecutors of the EU Member
States mostly depends on the place taken by the prosecutorʼs office in the
system of public authorities, which influences the procedure, term and
identification of the subject of appointment of prosecutors at different levels,
and at the same time it is concluded that for every EU Member State the
independence of prosecutors in the exercise of their powers is established and
guaranteed.
It is found that according to the Constitution of the European Union
and the Treaty of Lisbon the possibility of establishing a supranational law
enforcement agency − the European Public Prosecutorʼs Office is provided,
which could counteract serious crimes with a cross-border dimension, as well
as crimes affecting the financial interests of two or more EU countries. It is
concluded that the establishment of a European Public Prosecutorʼs Office
was postponed due to a number of legal and organizational problems that
require unanimity within all EU Member States.
It is established that the Prosecutorʼs Office of Ukraine is rightly attributed
to the model of the Prosecutorʼs Office, where it takes the independent place
in the justice system, which is common to Austria, Germany, Romania,
France, the Netherlands. It is emphasized that the prosecutorʼs office is
organizationally separated from the judiciary and independent in the exercise
of its powers, but the analysis of the current legislation of Ukraine on the
prosecutorʼs office gives a cause for the approximation of the status of the
prosecutor to the status of a judge.
The research focuses on revealing the main directions of reforming
the Prosecutor’s Office of Ukraine, taking into account the experience of
functioning of the prosecution bodies of the EU member states. The problems
of specialization of the prosecutorʼs office in Ukraine based on the experience
of the EU member-states are investigated, for which suggested to remove
the Specialized anti-corruption prosecutorʼs office from the control of the
Attorney General’s Office of Ukraine for the creation of an independent system
of anti-corruption bodies and provide pre-trial anti-corruption investigation,
prosecution procedural control on investigation and judicial anti-corruption
proceedings with compulsory prosecution support of public prosecution.
Дисертаційна робота є першим монографічним дослідженням у
вітчизняній правовій літературі, в якому, зважаючи на євроінтеграційні
процеси та сучасний стан прокуратури, здійснено комплексне порівняльне
дослідження прокуратури України та країн-членів Європейського
Союзу (28 держав-членів Європейського Союзу та 10 територій за
межами Європи, що входять до ЄС − усього 38 країн) та вироблено
концептуальні положення, які визначають перспективи реформування
прокуратури, з урахуванням внесених змін до Конституції України,
оновлення законодавства про прокуратуру та інших нормативно-
правових актів.
На підставі комплексного аналізу законодавства про прокуратуру
держав-членів ЄС виокремлено моделі прокуратури, виходячи з
інституціонального і функціонального підходів.
Встановлено, що правовий статус прокурорів держав-членів ЄС
значною мірою залежить від місця, яке посідає прокуратура в системі
органів державної влади, що впливає на порядок, строк та визначення
субʼєкта призначення прокурорів різних рівнів, зроблено висновок, що
кожній державі-члену ЄС встановлено та гарантовано незалежність
прокурорів при здійсненні повноважень.
Зʼясовано, що Конституцією Європейського Союзу та Лісабонським
договором передбачено можливість утворення наднаціонального
правоохоронного органу − Європейської прокуратури, метою діяльності
якої могли би стати протидія тяжким злочинам, що мають трансграничний
вимір, а також злочинів, що торкаються фінансових інтересів двох і більше
держав-учасниць ЄС. Зазначено, що створення Європейської прокуратури
тривалий час відкладалося через низку правових та організаційних
проблем, вирішення яких потребує одностайності з боку усіх держав-
членів ЄС.
Встановлено, що прокуратуру України правомірно віднести до моделі
прокуратури, де вона посіла би самостійне місце в системі правосуддя,
яка є характерною для Австрії, Нідерландів, Німеччини, Румунії,
Франції. Підкреслено, що прокуратура є організаційно відособленою від
органів правосуддя та є незалежною при здійсненні повноважень, проте
аналіз чинного законодавства України про прокуратуру дає підстави
стверджувати, що статус прокурора наближається до статусу судді.
Приділено увагу розкриттю основних напрямів реформування
прокуратури України з урахуванням досвіду функціонування органів
прокуратури країн-членів Європейського Союзу. Досліджено проблеми
спеціалізації прокуратури в Україні на досвіді країн-членів Європейського
союзу, у звʼязку з чим запропоновано вивести Спеціалізовану
антикорупційну прокуратуру з підпорядкування Генеральній
прокуратурі України з метою створення автономної, незалежної системи
антикорупційних органів та забезпечення досудового антикорупційного
розслідування, прокурорського процесуального керівництва
розслідуванням та судового антикорупційного розгляду з обов’язковим
підтриманням публічного обвинувачення.
