Мета: оптимізація процесу навчання кидкам в дзюдо за допомогою вправ з фітболом. Матеріал і методи. Під час педагогічного дослідження застосовувався метод експертних оцінок. Експерти оцінювали техніку виконання кидків, спортсменів, що досліджуються (n=30). Вік досліджуваних спортсменів 10-11 років. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, педагогічні спостереження, метод експертних оцінок, методи математичної статистики. Результати. Всі спортсмени були поділені на контрольну (n=15) та експериментальну (n=15) групи. Особливістю проведення навчально-тренувального процесу в експериментальній групі було застосування прав з фітболами, спрямованих на вивчення техніки кидків. Експерти оцінювали вірність виконання таких технічних показників: виведення з рівноваги суперника; робота та положення рук, ніг та тулубу; контроль суперника під час кидку та приземлення. Розглядаючи результати методу експертних оцінок у дзюдоїстів експериментальної групи на початку і наприкінці дослідження, можна сказати про те, що середній бал за
показниками значно зріс і приріст мав достовірний характер (<0,05). У кидку передня підсічка також спостерігається покращення результатів експериментальної групи над контрольною, але вони не носять статистично достовірний характер (t=0,68; p>0,05). Це можна пояснити спрямованістю навчально-тренувального процесу контрольної групи на вивчення даного нормативного кидку. Також аналіз показав, що показники спортсменів
контрольної групи мають позитивну динаміку але не настільки виражену як у спортсменів експериментальної групи і відповідно статистично достовірні зміни в лише кидку передня підсічка (t=2,51; p<0,05). Очевидно, що група, яка використовувала представлені вправи з фітболом для вивчення кидків має достовірно кращі результати. Висновки. На основі отриманих на початку і кінці педагогічного експерименту даних спортсменів можна відзначити, що у кожного дзюдоїста контрольної та експериментальної групи відбулося зростання рівня показників, але у спортсменів експериментальної групи вони носять статистично достовірний характер. Найкращий результат приросту у спортсменів експериментальної групи склав у кидку підхват з середини (t=3,75; p<0,05) та зачеп зсередини (t=2,83; p<0,05).
Цель: оптимизация процесса обучения броскам в дзюдо с помощью упражнений с фитболом. Материал и методы. В ходе педагогического исследования применялся метод экспертных оценок. Эксперты оценивали технику исполнения бросков исследуемых спортсменов (n=30). Возраст исследуемых спортсменов 10-11 лет. Методы исследования: теоретический анализ и обобщение литературных источников, педагогические наблюдения, метод экспертных оценок, методы математической статистики. Результаты. Все спортсмены были разделены на контрольную (n=15) и экспериментальную (n=15) группы. Особенностью проведения учебно-тренировочного процесса в экспериментальной группе
было применение упражнений с фитболами, направленных на изучение техники бросков. Эксперты оценивали верность выполнения таких технических показателей: выведение из равновесия соперника; работа и положение рук, ног и туловища; контроль соперника во время броска и приземления. Рассматривая результаты метода экспертных оценок у дзюдоистов экспериментальной группы в начале и в конце исследования, можно сказать о том, что средний балл по показателям значительно вырос и прирост имел достоверный характер (<0,05). В броске передняя подсечка также наблюдается улучшение результатов экспериментальной группы над контрольной, но они не носят статистически достоверный
характер (t=0,68; p>0,05). Это можно объяснить направленностью учебно-тренировочного процесса контрольной группы на изучение данного нормативного броска. Также анализ показал, что показатели спортсменов контрольной группы имеют положительную динамику но не настолько выраженную как у спортсменов экспериментальной группы и соответственно статистически достоверные изменения в только броске передняя подсечка (t=2,51; p<0,05). Очевидно, что группа, которая использовала представленные упражнения с фитболом для изучения бросков имеет достоверно лучшие результаты.
Выводы. На основе полученных в начале и конце педагогического эксперимента данных спортсменов можно отметить, что у каждого дзюдоиста контрольной и экспериментальной группы произошел рост уровня показателей, но у спортсменов экспериментальной группы они носят статистически достоверный характер. Лучший результат прироста у спортсменов экспериментальной группы составил в броске подхват изнутри (t=3,75; p<0,05) и зацеп изнутри (t=2,83; p<0,05).
Purpose: to optimize the process of training in judo throws using exercises with fitball. Material and methods. In the course of pedagogical research, the method of expert assessments was used. Experts evaluated the
throwing technique of the studied athletes (n=30). The age of the studied athletes is 10-11 years. Research methods: theoretical analysis and generalization of literary sources, pedagogical observations, expert assessment method, methods of mathematical statistics. Results. All athletes were divided into control (n=15) and experimental (n=15) groups. A feature of the educational process in the experimental group was the use of exercises with fitballs aimed at studying the technique of throws. Experts evaluated the fidelity of such technical indicators: unbalancing an opponent; work and position of arms, legs and torso; control of the opponent during the throw and
touchdown. Considering the results of the method of expert assessments among judoists of the experimental group at the beginning and at the end of the study, we can say that the average score in terms of indicators increased significantly and the growth was significant (<0,05). An improvement in the results of the experimental group over the control one is also observed in the sasae-tsuri-komi-aishi, but they are not statistically significant (t=0,68; p>0,05). This can be explained by the focus of the training process of the control group on the study of this normative throw. The analysis also showed that the performance of athletes in the control group has a positive dynamics but not as pronounced as that of the athletes of the experimental group and, accordingly,
statistically significant changes in only the sasae-tsuri-komi-aishi (t=2,51; p<0,05). Obviously, the group that used the presented fitball exercises to study the shots has significantly better results. Conclusions. Based on the data of athletes obtained at the beginning and end of the pedagogical experiment, it can be noted that each judoka in the control and experimental groups experienced an increase in the level of indicators, but among the athletes of the experimental group they are statistically significant. The best growth result among the athletes of the experimental group was the uchi-mata (t=3,75; p<0,05) and the о-uchi-gari (t=2,83; p<0,05) in the throw.
