Наукова стаття присвячена дослідженню новели цивільного процесуального законодавства – закриттю провадження у справі на підставі відсутності предмета спору. Шляхом аналізу загальних норм цивільного процесуального права та застосування аналогії закону автор досліджує можливість вироблення науково обґрунтованих пропозицій для удосконалення цивільного процесуального законодавства. Обґрунтовується необхідність розмежування понять предмета позову та предмета спору та недопустимість їх ототожнення. У статті проаналізовано різні доктринальні підходи до визначення поняття предмета позову та предмета спору. З’ясовано, що предметом позову називають матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення, при цьому предмет позову з речовим об’єктом позову не ототожнюється. У свою чергу предметом спору є суб’єктивні права, свободи чи інтереси, щодо яких виник конфлікт, а також матеріальний об’єкт спору. Окрему увагу автором приділено дослідженню визначення моменту, на який має бути відсутній предмет спору, для того, щоб слугувати підставою для закриття провадження. Проаналізовано судову практику, виявлено суперечності у підходах господарських судів та судів загальної юрисдикції щодо припинення провадження у зв’язку із відсутністю предмета спору. З’ясовано, що у господарському судочинстві провадження підлягає закриттю, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. У цивільному судочинстві існує позиція, згідно якої у випадку, якщо предмет спору був відсутній на час пред’явлення позову, суд закриває провадження у справі. З’ясовано, що обидва підходи є правильними, що відносить відсутність предмета спору одразу до двох груп підстав для закриття провадження: коли справа в суді виникла незаконно і коли справа виникла правомірно, але далі її розглядати недоцільно. Досліджено, що суд закриває провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмета спору на будь-якій стадії після відкриття провадження, коли судом буде встановлено, що предмет спору відсутній взагалі або припинив своє існування у процесі розгляду цивільної справи.
Научная статья посвящена исследованию новеллы гражданского процессуального законодательства - закрытию производства по делу на основании отсутствия предмета спора. Путем анализа общих норм гражданского процессуального права и применения аналогии закона автор исследует возможность выработки научно обоснованных предложений по совершенствованию гражданского процессуального законодательства. Обосновывается необходимость разграничения понятий предмета иска и предмета спора и недопустимости их отождествления. В статье проанализированы различные доктринальные подходы к определению понятия предмета иска и предмета спора. Установлено, что предметом иска называют материально-правовое требование истца к ответчику, в отношении которого суд должен принять решение, при этом предмет иска с материальным объектом иска не отождествляется. В свою очередь предметом спора являются субъективные права, свободы или интересы, по которым возник конфликт, а также материальный объект спора. Особое внимание автором уделено исследованию определения момента, на который должен быть отсутствует предмет спора, для того, чтобы служить основанием для прекращения производства. Проанализировано судебную практику, выявлены противоречия в подходах хозяйственных судов и судов общей юрисдикции о прекращении производства в связи с отсутствием предмета спора. Установлено, что в хозяйственном судопроизводстве производство подлежит закрытию, если предмет спора существовал на момент возникновения последнего и прекратил существование в процессе рассмотрения дела. В гражданском судопроизводстве существует позиция, согласно которой в случае, если предмет спора отсутствовал на время предъявления иска, суд прекращает производство по делу. Установлено, что оба подхода являются правильными, что относит отсутствие предмета спора сразу к двум группам оснований для прекращения производства: когда дело в суде возникло незаконно и когда дело возникло правомерно, но дальше его рассматривать нецелесообразно. Доказано, что суд прекращает производство по делу в связи с отсутствием предмета спора на любой стадии после открытия производства, когда судом будет установлено, что предмет спора отсутствует вообще или прекратил свое существование в процессе рассмотрения гражданского дела.
The scientific article is devoted to the dedicating of the novelty of the civil procedural legislation – the closing of proceedings in the case on the basis of the absence of the subject of dispute. By analyzing the general rules of civil procedural law and applying the analogy of law, the author explores the possibility of making scientifically sound proposals to improve civil procedural law.The necessity to distinguish between the concepts of the subject of the claim and the subject of the dispute and the inadmissibility of their identification is substantiated. The article analyzes various doctrinal approaches to defining the concept of the subject of the claim and the subject of the dispute. It is established that the subject of the claim is called the substantive legal claim of the plaintiff to the
defendant, for which the court has to decide, and the subject of the claim is not identified with the real object of the claim. In turn, the subject of the dispute is the subjective rights, freedoms or interests in which the conflict arose, as well as the substantive object of the dispute.Particular attention is paid to the study of determining the point at which the subject of the dispute should be absent in order to serve as a basis for closing the proceedings. Case law has been analyzed and conflicts have been identified in the approaches of commercial courts and courts of general jurisdiction to stay proceedings due to lack of subject of the dispute. It has been established that in commercial litigation proceedings are to be closed if the subject of the dispute existed at the time of its occurrence and ceased to exist in the course of the case. In civil proceedings, by contrast, there is a position that, if the subject of the dispute was absent at the time of the claim, the court closes the proceedings. It has been found that both approaches are correct, which attributes the absence of the subject of the dispute to two groups of grounds for closing the proceedings: when the case was brought illegally and when the case was lawful, but it should not be considered further. It has been investigated that the court closes the proceedings in connection with the lack of the subject of the dispute at any stage after the opening of the proceedings, when the court finds that the subject of the dispute is absent or ceased to exist during consideration of the civil case.
