У статті зосереджена увага на тому, що конституційно-правова модернізація системи місцевого самоврядування спрямована, зокрема, на закріплення статусу територіальних громад основним суб’єктом місцевої демократії. Об’єднані територіальні громади зумовлюють перехід місцевого самоврядування на новий рівень. Аргументується, що наразі процес об’єднання територіальних громад слід
розглядати саме як їх право. При цьому одночасно виникає питання про межі можливого здійснення такого суб’єктивного права. Акцентується увагу на тому, що нормативно-правова база не завжди носить послідовний характер відносно регулювання об’єднаних територіальних громад, а навпроти – спрямована на врегулювання окремих аспектів конституційно-правового статусу ОТГ. Стверджується, що законодавчі підвалини для здійснення процесу об’єднання територіальних громад були закладені досить давно, проте за змістом право на добровільне об’єднання могло бути реалізоване лише сільськими територіальними громадами, оскільки не було впроваджено реального механізму для ініціювання такого процесу; не було врегульовано процес об’єднання сільських територіальних громад з урахуванням принципу добровільності та іншого. Зазначається, що об’єднання територіальних громад або добровільний вихід територіальної громади зі складу ОТГ зачіпає інтереси не тільки законні інтереси місцевого населення, а відповідно – не тільки інтереси локального або регіонального рівнів, але і інтереси держави загалом. Наділення ОТГ таким широким колом повноважень покладає підвищену відповідальність на ОТГ за прийняті в межах наданих їм повноважень рішення та вимагає підвищеної охорони з боку держави від зловживань відповідними суб’єктами. Відсутність законодавчо визначених понять (насамперед, відсутність поняття об’єднаної територіальної громади), суперечливість та неузгодженість законодавства про місцеве самоврядування несе в собі підвищений рівень небезпеки започаткування та подальшого систематичного прояву
негативних наслідків у практичній діяльності, а також певним чином гальмує завершення реформи децентралізації. З огляду на зазначене пропонується внесення змін до Основного Закону в частині місцевого самоврядування, що сприятиме більш якісній організації місцевого самоврядування в Україні.
В статье сосредоточено внимание на том, что конституционно-правовая модернизация системы местного самоуправления направлена, в частности, на закрепление статуса территориальных общин основным субъектом местной демократии. Объединенные территориальные общины обусловливают переход местного самоуправления на новый уровень. Аргументируется, что сейчас процесс объединения территориальных общин следует рассматривать именно как их право. При этом одновременно возникает вопрос о границах возможного осуществления такого субъективного права.
Акцентируется внимание на том, что нормативно-правовая база не всегда носит последовательный характер относительно регулирования объединенных территориальных общин, а напротив - направлена на урегулирование отдельных аспектов конституционно-правового статуса ОТГ. Утверждается, что законодательные основы для осуществления процесса объединения территориальных общин были заложены довольно давно, однако по содержанию право на добровольное объединение могло быть реализовано только сельскими территориальными общинами, поскольку не было реального механизма для инициирования такого процесса; не было урегулировано процесс объединения сельских территориальных общин на основе принципа добровольности и другое. Отмечается, что объединение территориальных общин или добровольный выход территориальной общины из состава ОТГ затрагивает интересы не только законные интересы местного населения, а соответственно - не только интересы локального или регионального уровней, но и интересы государства в целом. Наделение ОТГ таким широким кругом полномочий возлагает повышенную ответственность на ОТГ за принятые в пределах предоставленных им полномочий решения и требует повышенной охраны со стороны государства от злоупотреблений соответствующими субъектами. Отсутствие законодательно определенных понятий (прежде всего, отсутствие понятия объединенной территориальной общины), противоречивость и несогласованность законодательства о местном самоуправлении несет в себе повышенный уровень опасности создания и дальнейшего систематического проявления негативных последствий в практической деятельности, а также определенным образом тормозит завершение реформы децентрализации. Учитывая указанное предлагается внесение изменений в Основной Закон в части местного самоуправления, способствовать более качественной организации местного самоуправления в Украине.
The article focuses on the fact that the constitutional and legal modernization of the local self-government system is aimed, in particular, to consolidate the status of territorial communities as the main subject of local democracy. United territorial communities determine the transition of local self-government to a new level. It is argued that now the process of uniting territorial communities should be considered precisely as their right. At the same time, the question arises of the boundaries of the possible implementation of such a subjective right. It is emphasized that the regulatory framework is not always consistent with respect to the regulation of the united territorial communities, but rather aims at regulating certain aspects of the constitutional and legal status of the united territorial communities. It is alleged that the legal foundations for the process of unification of territorial communities were established long ago, however, due to the content of the right to voluntary unification could only be exercised by rural territorial communities, because no real mechanism was put in place to initiate such a process;
the process of uniting of rural territorial communities was not regulated in accordance with the principle of voluntariness, etc. It is noted that the uniting of territorial communities or the voluntary exit of the territorial community from the integrated territorial community affects not only the legitimate interests of the local population, and, accordingly, not only the interests of local or regional levels, but also the interests of the state as a whole.
Giving united territorial communities such a wide range of powers places increased responsibility on the united territorial communities for the decisions made within the given powers and requires increased protection by the state against abuse by the relevant actors. Lack of legal concepts (first of all, the concept of a unified territorial community), inconsistency and contradictory nature of legislation on local self-government carries an increased level of danger of creating and further systematic manifestation of negative consequences in practice, and hinders the completion of decentralization reform. In view of the above, it is proposed to amend the Basic Law in the part of local self-government, which will contribute to better organization of local self-government in Ukraine.
