визначення ознак агробізнесу є актуальною і такою, що потребує розв’язання. Окреслено, що сільськогосподарський товаровиробник – це основний суб’єкт у правовідносинах агробізнесу. Крім нього, у правовідносини в сфері агробізнесу вступають і допоміжні суб’єкти, зокрема оператори ринку харчових продуктів, учасники оптового ринку сільськогосподарської продукції тощо. При цьому кінцевим
суб’єктом правовідносин агробізнесу завжди є споживач.
Визначено, що першим рівнем складних правовідносин агробізнесу буде виступати селекційне винахідництво, яке дає змогу отримати нові винаходи у сфері АПК; другим – виробництво, переробка; третім – логістика; четвертий рівень передбачає доведення продукції до кінцевого споживача. Між
названими правовідносинами можна простежити стійкі, однорідні зв’язки. Встановлено, що агробізнесу як правовій категорії притаманні такі ознаки: 1) агробізнес здійснюється спеціальним суб’єктом, який спеціалізується на проведенні сільськогосподарської діяльності; 2) здійснення агробізнесу передбачає наявність спеціальних активів (земля, обладнання, водні ресурси тощо); 3) його сутність становить господарська (підприємницька) діяльність; 4) він виступає складною системою правових зв’язків у вигляді правовідносин із селекційного винахідництва, виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції та підтримки розвитку села; 5) спрямовується на виробництво, реалізацію сільськогосподарської продукції та виконання послуг у сфері
сільськогосподарського виробництва; 6) між суб’єктами агробізнесу виникають внутрішні та зовнішні правовідносини; 7) мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку, задоволенні потреб споживачів у сільськогосподарській продукції з урахуванням розвитку села та сільської місцевості, підтримки
екологічної безпеки; 8) агробізнес обов’язково передбачає наявність організаційного (аграрний менеджмент) і матеріально-технічного забезпечення (сільськогосподарська техніка, пально-мастильні матеріали, насіння, добрива тощо); 9) відносини агробізнесу регулюються нормами аграрного права.
В статье определены признаки агробизнеса как аграрно-правовой категории. Отмечено, что агробизнес в
юридических науках не получил полного и обстоятельного исследования. В результате проблема
определения признаков агробизнеса является актуальной и требующей решения. Определены, что сельскохозяйственный товаропроизводитель - это основной субъект в правоотношениях агробизнеса. Кроме него, в правоотношения в сфере агробизнеса вступают и вспомогательные субъекты, в том числе операторы рынка пищевых продуктов, участники оптового рынка сельскохозяйственной продукции и тому подобное. При этом конечным субъектом правоотношений агробизнеса всегда
является потребитель.
Определено, что первым уровнем сложных правоотношений агробизнеса будет выступать селекционное изобретательство, которое позволяет получить новые изобретения в сфере АПК; вторым - производство, переработка; третьим - логистика четвертый уровень предусматривает доведение продукции до конечного потребителя. Между
названными правоотношениями можно проследить устойчивые, однородные связи. Установлено, что агробизнесу как правовой категории присущи следующие признаки: 1) агробизнес осуществляется специальным субъектом, который специализируется на проведении сельскохозяйственной деятельности; 2) осуществление агробизнеса предусматривает наличие специальных активов (земля, оборудование, водные ресурсы и т.д.); 3) его сущность составляет хозяйственная (предпринимательская) деятельность; 4) он выступает сложной системой правовых связей в виде правоотношений с селекционного изобретательства, производства, переработки, реализации сельскохозяйственной продукции и поддержки развития села; 5) направляется на производство, реализацию сельскохозяйственной продукции и выполнения услуг в сфере
сельскохозяйственного производства; 6) между субъектами агробизнеса возникают внутренние и внешние правоотношения 7) цель агробизнеса заключается в получении прибыли, удовлетворении потребностей потребителей в сельскохозяйственной продукции с учетом развития села и сельской местности, поддержки
экологической безопасности; 8) агробизнес обязательно предполагает наличие организационного (аграрный менеджмент) и материально-технического обеспечения (сельскохозяйственная техника, горюче-смазочные материалы, семена, удобрения и т.п.); 9) отношения агробизнеса регулируются нормами аграрного права.
The article identifies the features of agrobusiness as an agrarian-legal category. It is emphasized
that in legal science agrobusiness has not been studied thoroughly. As a result, the issue of
identifying the agribusiness characteristics seems relevant and needs to be examined. It is
specified that an agricultural producer is the main entity in the legal agribusiness relations.
Besides him, there are some peripheral entities that enter legal relations in the field of
agrobusiness, in particular, food market operators, parts in the wholesale market of agricultural
products, etc. However, it is the consumer who always stands for the ultimate entity of the legal
agribusiness.
It is determined that the first level of complex legal relations in agrobusiness is the selection
invention which provides an opportunity to obtain new inventions in the field of agriculture; the
second is the production, post-consumer recycling; logistics comes as the third level; the fourth
level involves carting the products to the end-consumer. The stable, homogeneous connections can be
seen between these legal relationships.
It is established that agrobusiness as a legal category employs the following features: 1)
agrobusiness is carried out by a special entity that specializes in agricultural activities; 2) it
involves the availability of special assets (land, equipment, water resources, etc.); 3) the
economic (entrepreneurial) activity is the essence of agrobusiness; 4) it is a complex system of
the relations governed by law in the form of legal relations for the selection invention,
production, post-consumer recycling, agricultural products sale and support for rural areas
development; 5) agrobusiness is aimed at the production, agricultural products sale and the
performance of services in the field of agricultural production; 6) internal and external legal
relations arise between agrobusiness entities; 7) the purpose of agribusiness is to make a profit
and to meet consumers’ needs in agricultural products taking into account the development of a
village and rural areas, maintaining the environmental safety; 8) agrobusiness necessarily
provides the availability of organizational (agricultural management) and equipment and material
procurement (agricultural machinery, fuels and lubricants, seeds, fertilizers, etc.); 9)
agrobusiness relations are governed by the rules of the agrarian law.
