Стаття присвячена визначенню особливостей правового статусу підприємств житлово-комунальної галузі. Вказується, що в державі сформувався ринковий підхід до підприємств житлово-комунальної галузі, який передбачає визначати їх з точки зору господарювання, без врахування соціального значення послуг, які ними виробляються, надаються, та ролі місцевого самоврядування в їх виконанні. Тому найбільш широкий підхід до термінології дослідження полягає у використанні терміну
«підприємства житлово-комунальної галузі», який дозволяє враховувати як ринковий підхід до цих підприємств, так і визначити сферу їх діяльності. Визначено, що спеціальний правовий статус підприємств житлово-комунальної галузі – це сукупність елементів, які характеризують правове положення окремих суб’єктів господарювання в сфері виробництва, постачання та інших дій у сфері житлово-комунальної послуги. Цей статус зумовлено: 1) наявністю трудових ресурсів, матеріально-технічного забезпечення, засобів, що надають можливість здійснювати діяльність у сфері виробництва, постачання, обслуговування у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими
(розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії; 2) незамінністю послуг у споживанні, які надаються суб’єктом; 3) можливістю обмеження правосуб’єктністю підприємств житлово-комунальної галузі у випадках, встановлених законом; 4) ліцензуванням діяльності; 5) соціальним значенням діяльності підприємств житлово-комунальної галузі. Встановлено, що підприємства житлово-комунальної галузі можуть поділятися залежно від:
1) становища на ринку: суб’єкт природної монополії та суб’єкт господарювання; 2) організаційно-правової форми: індивідуальні та складні підприємства; 3) виникаючого контролю між суб’єктами: вертикально інтегровані суб’єкти господарювання (інтегрована організація) та незалежні суб’єкти від
вертикально інтегрованого суб’єкта (оператори систем газотранспортної системи, газосховища).
Статья посвящена определению особенностей правового статуса предприятий жилищно-коммунальной отрасли. Указывается, что в государстве сформировался рыночный подход к предприятиям жилищно-коммунальной отрасли, предусматривающий определять их с точки зрения хозяйствования, без учета социального значения услуг, которые ими производятся, услуг и ролей местного самоуправления в их исполнении. Поэтому наиболее широкий подход к терминологии исследования заключается в использовании термина
«Предприятия жилищно-коммунальной отрасли», который позволяет учитывать как рыночный подход к этим предприятиям, так и определить сферу их деятельности. Определено, что специальный правовой статус предприятий жилищно-коммунальной отрасли - это совокупность элементов, характеризующих правовое положение отдельных субъектов хозяйствования в сфере производства, поставки и других действий в сфере жилищно-коммунальной услуги. Этот статус обусловлен: 1) наличием трудовых ресурсов, материально-технического обеспечения, средств, предоставляющих возможность осуществлять деятельность в сфере производства, поставки, обслуживание в сфере электроэнергетики, на рынке природного газа, централизованного водоснабжения и водоотведения, производства тепловой энергии, транспортировки тепловой магистральными и местными
(распределительными) тепловыми сетями, снабжению тепловой энергии; 2) незаменимостью услуг в потреблении, предоставляемых субъектом; 3) возможностью ограничения правосубъектностью предприятий жилищно-коммунальной отрасли в случаях, установленных законом; 4) лицензированием деятельности; 5) социальным значением деятельности предприятий жилищно-коммунальной отрасли. Установлено, что предприятия жилищно-коммунальной отрасли могут делиться в зависимости от:
1) положения на рынке: субъект естественной монополии и субъект хозяйствования; 2) организационно-правовой формы: индивидуальные и сложные предприятия; 3) возникающего контроля между субъектами: вертикально интегрированные субъекты хозяйствования (интегрированная организация) и независимые субъекты от
вертикально интегрированного субъекта (операторы систем газотранспортной системы, газохранилища).
The article is devoted to determining the features of the legal status of enterprises of housing and communal services. It is indicated that the state has formed a market approach to enterprises in the housing
and communal services sector, which provides for their definition, from the point of view of management,
without taking into account the social significance of services they provide, provide and the role of local
government in their implementation. Therefore, the broadest approach to the terminology of the study is
to use the term “housing and communal services enterprises”, which allows to take into account both the
market approach to these enterprises and to define the scope of their activities.
It is determined that the special legal status of enterprises of housing and communal services is a set
of elements that characterize the legal status of individual entities in the field of production, supply and
other actions in the field of housing and communal services. This status is due to: 1) the availability of labor
resources, logistics, facilities that enable activities in the field of production, supply, services in the field
of electricity, the natural gas market, centralized water supply and centralized drainage, heat production,
heat transportation energy by main and local (distribution) heating networks, supply of thermal energy;
2) irreplaceability of services in consumption provided by the subject; 3) the possibility of restricting the
legal personality of enterprises of housing and communal services, in cases established by law; 4) licensing
of activities; 5) the social significance of the enterprises of housing and communal services.
Іt is established that the enterprises of housing and communal services can be divided depending on:
1) the situation on the market: the subject of a natural monopoly and the subject of management; 2) organizational-legal form: individual and complex enterprises; 3) emerging control between entities: vertically
integrated business entities (integrated organization) and entities independent of the vertically integrated
entity (operators of gas transmission system systems, gas storage facilities, etc.).
