Дана наукова праця присвячена дослідженню найбільш актуального питання, пов'язаного із сутністю буття в оточуючому світі, - часовому перебігу матеріальних явищ у просторі. Також вивчене сприйняття людиною конкретних проявів темпорального руху суспільних відносин та особливості пізнання вказаних категорій. У роботі вивчено час як регулятор суспільних відносин, що має елементи історичного, суспільного та індивідуального. Встановлено, що кожна особа, перебуваючи протягом певних відрізків загального часового перебігу як спостерігач конкретних явищ, має своє неповторне темпоральне уявлення про тривалість окремих подій, їх пов'язаність з іншими явищами, послідовність та змінюваність. Визначено особливості усвідомлення темпоральних проявів різними категоріями населення, зроблена прив'язка цих характеристик до вікових, професійних та інших особливостей людини. Людина у процесі своєї діяльності здатна досить точно встановлювати конкретні мікро- та макроінтервали часу. Це відбувається шляхом задіяння рефлексу, що ґрунтується на усталених навичкових процесах, які ускладнені набутою часовою екстраполяцією. Проаналізовано різні концепції вивчення часу. У цьому плані з'ясовані основні постулати праці І. Ньютона, в якій вчений запровадив поняття абсолютного часу - безперервно змінюваної в напрямку майбутнього величини, яка є однорідною та однаковою в усіх точках простору. Вказаний час є умовним еталонним соціальним часом, спеціально створеним людством для раціональної організації суспільного життя. За ним перебіг відбувається рівномірно та послідовно, керувати ним неможливо. Натомість реля-ційна концепція А. Ейнштейна визначає час як відносне явище, яке встановлює співмір-ність між різними подіями. Під час застосування вказаного регулятивного інструментарію час залежить від характеру та швидкості руху тіл та способів взаємодії між ними. Разом із тим для вирішення тих завдань, які ставить перед собою прикладні науки, включаючи право, і зокрема цивільне, темпорального уявлення про абсолютний час цілком достатньо: саме абсолютний час та об'єктивні закономірності його перебігу опосередковують розвиток матеріальних правовідносин у суспільстві.
Данная научная работа посвящена исследованию наиболее актуального вопроса, связанного с сущностью бытия в окружающем мире, - временном течении материальных явлений в пространстве. Также изучено восприятие человеком конкретных проявлений темпорального движения общественных отношений и особенности познания указанных категорий. В работе изучено время как регулятор общественных отношений, что имеет элементы исторического, общественного и индивидуального. Установлено, что каждое лицо, находясь в течение определенных отрезков общего временного течения в качестве наблюдателя конкретных явлений, имеет свое неповторимое Темпоральное представление о продолжительности отдельных событий, их связи с другими явлениями, последовательность и сменяемость. Определены особенности осознания темпоральных проявлений различными категориями населения, сделана привязка этих характеристик к возрастным, профессиональным и другим особенностям человека. Человек в процессе своей деятельности способен достаточно точно устанавливать конкретные микро- и макроинтервалы времени. Это происходит путем задействования рефлекса, который основывается на сложившихся навыковых процессах, которые осложнены приобретенной временной экстраполяцией. Проанализированы различные концепции изучения времени. В этом плане выяснены основные постулаты работы И. Ньютона, в которой ученый ввел понятие абсолютного времени - непрерывно изменяемой в направлении будущего величины, которая является однородной и одинаковой во всех точках пространства. Указанное время является условным эталонным социальным временем, специально созданным человечеством для рациональной организации общественной жизни. За ним ход происходит равномерно и последовательно, управлять им невозможно. Кроме того реляционная концепция А. Эйнштейна определяет время как относительное явление, которое устанавливает соразмерность между различными событиями. При применении указанного регулятивного инструментария время зависит от характера и скорости движения тел и способов взаимодействия между ними. Вместе с тем для решения тех задач, которые ставят перед собой прикладные науки, включая право, и в частности гражданское, темпорального представления об абсолютном времени вполне достаточно: именно абсолютное время и объективные закономерности его течения опосредствуют развитие материальных правоотношений в обществе.
This scientific work is devoted to the study of the most pressing issue related to the essence of being in the surrounding world: the temporal course of material phenomena in space.
The person’s perception of specific manifestations of the temporal movement of social relations
and peculiarities of cognition of these categories were also studied. The paper examines time
as a regulator of social relations with elements of the historical, social and individual. It is
established that each person, while observing certain segments of the overall time course as
an observer of particular phenomena, has his own unique temporal idea of the duration of
individual events, their connection with other phenomena, their sequence and variability. The
features of awareness of temporal manifestations by different categories of the population are
determined, and the binding of these characteristics to the age, professional and other characteristics of a person is made. In the course of their activities, a person is able to set specific
micro- and macro-intervals fairly accurately. This is done by triggering a reflex based on established skill processes that are complicated by acquired extrapolation. Different concepts of time
study are analyzed. In this regard, the basic tenets of I. Newton’s work are clarified, in which
the scientist introduced the concept of absolute time – continuously changing in the direction
of future magnitude, which is homogeneous and uniform in all points of space. This time is a
conditional reference social time, specially created by mankind for the rational organization of
social life. It runs smoothly and consistently and cannot be managed. Instead, A. Einstein’s relational concept defines time as a relative phenomenon that establishes proportionality between
different events. When using these regulatory tools, time depends on the nature and speed of
the movement of bodies and how they interact. At the same time, it is sufficient to solve those
problems which applied sciences, including law, and in particular civil, temporal representation
of the absolute time: it is the absolute time and the objective laws of its course that mediate
the development of material legal relations in society.
