Стаття присвячена дослідженню поняття і сутності моральної шкоди, завданої втратою здоров’я працівників внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань. Моральну шкоду, завдану втратою здоров’я працівників внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань, запропоновано розуміти як сукупність моральних та/або фізичних страждань особи, яких вона зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; це втрати немайнового характеру, які породжують в особи, яка зазнала цих втрат, право на їх відшкодування. Моральна шкода, будучи негативним наслідком нещасного випадку чи професійного захворювання, виражається в моральних втратах потерпілого, порушенні його нормальних життєвих зв’язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під час визначення її характеру і ступеня необхідно виходити із суб’єктивних (індивідуальних) особливостей потерпілого і сприйняття ним негативних наслідків заподіяння такої шкоди. Зазначено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей у зв’язку з внесеними змінами в Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вже не є страховою виплатою, а Фонд соціального страхування України звільнено від відшкодування потерпілому моральної шкоди, яка отримала професійне захворювання з наступною втратою працездатності або була понівечена на виробництві. Наразі відшкодувати моральну шкоду, завдану працівникові внаслідок професійного захворювання на виробництві, зобов’язаний роботодавець. Обов’язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду працівникові вважаємо логічним, адже саме він є гарантом безпечних та нешкідливих умов праці, відповідає за охорону праці на виробництві. При цьому тягар аргументації та формування доказової бази заподіяння моральної шкоди і її розміру лягає на працівника, якому така шкода була заподіяна. За умови доведеності заподіяння йому моральної шкоди суди задовольняють його вимоги і присуджують відшкодування завданої моральної шкоди. Хоча і до цього часу неврегульованими залишаються питання щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а в судовій практиці бракує єдиного підходу до нього.
The article is devoted to the study of the concept and essence of moral damage caused by loss of health of workers due to accidents and occupational diseases. The moral damage caused by the loss of health of workers due to accidents and occupational diseases is proposed to be understood as a set of moral and / or physical suffering of a person, which he suffered in connection with an injury or other damage to health; these are losses of a non-material nature, which give rise to the right of the person who has suffered these losses to their compensation. Moral harm, being a negative consequence of an accident or occupational disease, is expressed in the moral loss of the victim, the disruption of his normal life relationships, which require him to make additional efforts to organize his life. In determining its nature and degree, it is necessary to proceed from the subjective (individual) characteristics of the victim and his perception of the negative consequences of causing such damage.It is noted that compensation for moral (non-pecuniary) damage to victims of accidents at work or occupational diseases and their family members in connection with the amendments to the Law of Ukraine “On Compulsory State Social Insurance” is no longer an insurance payment, and the Social Insurance Fund Ukraine’s insurance is exempt from compensating the victim for non-pecuniary damage who received an occupational disease with subsequent disability or was maimed at work. At present, the employer is obliged to compensate the moral damage caused to the employee as a result of an occupational disease at work. We consider the obligation of the employer to compensate the moral damage to the employee logical, because it is he who is the guarantor of safe and harmless working conditions, is responsible for labor protection at work. In this case, the burden of argumentation and the formation of the evidence base of non-pecuniary damage and its size falls on the employee to whom such damage was inflicted. Subject to proof of non-pecuniary damage, the courts satisfy his claims and award compensation for non-pecuniary damage. Although the issue of determining the amount of compensation for non-pecuniary damage remains unresolved, there is a lack of a unified approach to it in judicial practice.
Статья посвящена исследованию понятия и сущности морального вреда, причиненного потерей здоровья работников в результате несчастных случаев и профессиональных заболеваний. Моральный ущерб, причиненный потерей здоровья работников в результате несчастных случаев и профессиональных заболеваний, предложено понимать как совокупность моральных и / или физических страданий лица, которые она понесла в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; это потери не имущественного характера, порождают в лица, подвергшегося этих потерь, право на их возмещение. Моральный вред, будучи негативным последствием несчастного случая или профессионального заболевания, выражается в нравственных потерях потерпевшего, нарушении его нормальных жизненных связей, требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. При определении ее характера и степени необходимо исходить из субъективных (индивидуальных) особенностей потерпевшего и восприятие им негативных последствий причинения такого вреда. Указано, что возмещение морального (не имущественного) вреда пострадавшим от несчастных случаев на производстве или профессиональных заболеваний и членам их семей в связи с внесенными изменениями в Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» уже не является страховой выплатой, а Фонд социального страхования Украины освобождены от возмещения потерпевшему морального вреда, которая получила профессиональное заболевание с последующей потерей трудоспособности или была изуродована на производстве. Сейчас возместить моральный ущерб, причиненный работнику вследствие профессионального заболевания на производстве, обязан работодатель. Обязанность работодателя возместить моральный ущерб работнику считаем логичным, ведь именно он является гарантом безопасных и безвредных условий труда, отвечает за охрану труда на производстве. При этом бремя аргументации и формирования доказательной базы причинение морального вреда и ее размера ложится на работника, которому такой ущерб был причинен. При доказательности причинения ему морального вреда суды удовлетворяют его требования и присуждают возмещение причиненного морального вреда. Хотя и до сих пор не урегулированными остаются вопросы определения размера возмещения морального вреда, а в судебной практике не хватает единого подхода к нему..
