У статті висвітлюється проблема права на спротив в аспекті конституційного права на реалізацію народовладдя. Розглянуто історію становлення концепту «право на спротив» в юридичній та суспільно-політичній думці минулого. З’ясовано суб’єктний склад політичного протесту. Визначено основні віхи законодавчого закріплення права на спротив, починаючи з Декларації незалежності США 1776 р. Надано характеристику двох основних форм політичного протесту народу – ненасильницького та насильницького. Здійснено порівняння характеристик процесу реалізації права на спротив та класичної революції
В статье освещается проблема права на сопротивление в аспекте конституционного права на реализацию народовластия. Рассмотрена история становления концепта «право на сопротивление» в юридической и общественно-политической мысли прошлого. Выяснено субъектный состав политического протеста. Определены основные вехи законодательного закрепления права на сопротивление, начиная с Декларации независимости США 1776 Дана характеристика двух основных форм политического протеста народа - ненасильственного и насильственного. Проведено сравнение характеристик процесса реализации права на сопротивление и классической революции
The article covers the problem of the right to resistance in the aspect of the constitutional right to exercise sovereignty. The history of the concept of “the right to resistance” in the legal and socio-political thought of the past has been considered. Substantive composition of political protest is revealed. The main milestones of the legislative consolidation of the right to resistance, from the Declaration of Independence of the USA in 1776, are determined. The description of two main forms of political protest of the people – non-violent and violent – was created. The comparison of the characteristics of the right to resistance realization and the classical revolution was carried out.
