Стаття присвячена аналізу закону як основного нормативного правового акта в системі таких актів. Аналізуються основні ознаки закону, які відрізняють його від інших нормативних правових актів і визначають його основоположне місце в цій системі. Автором акцентовано увагу щодо чіткого визначення кола суб’єктів ухвалення законів, до яких належать виключно народ і вищий представницький орган – парламент. Така ознака виокремлює закон серед інших нормативно-правових актів, надає йому особливого значення як акту, внутрішній зміст якого найбільш повно відповідає волі народу. Крім того, ускладнена процедура ухвалення законів дозволяє забезпечити найбільш повне наближення волі, висловленої в законі, до волі народу. У статті також розглядається коло питань, які регулюються законами, і зроблено висновок щодо необхідності регулювання ними найбільш стійких і важливих відносин за визначенням вищого представницького органу – парламенту або безпосередньо народу. Вища юридична сила закону щодо інших нормативних актів визначає його верховенство, що проявляється в таких положеннях: усі інші нормативні акти обов’язково повинні відповідати закону; закон може змінюватися чи скасовуватися тільки законом; ухвалення нового закону зумовлює зміну або скасування підзаконних актів у частині, яка суперечить цьому закону. Зауважено, що принцип верховенства права не заперечує принципу верховенства закону, який є його складовою частиною, з урахуванням того, що закони повинні бути правовими та відповідати основним правам та свободам, а реалізація його верховенства потребує вдосконалення юридичних гарантій провідної ролі закону у правовій системі України. Автор зауважує, що закон за своїм змістом повинен відповідати загальнолюдським принципам справедливості і гуманізму, тобто бути правовим. Правову сутність йому надає формування державної влади саме народом, тоді закон стає основою держави як публічно-правового союзу народу. Крім того, щоб стати правом, він повинен визнаватися народом, а його приписи мають реалізовуватися в реальних правових відносинах. У результаті проведеного аналізу основних ознак закону автор надав власне визначення цього нормативного правового акта і зазначив особливе, фундаментальне його значення для всієї системи нормативних правових актів.
The article is devoted to the analysis of the law as the main normative legal act in the system of such acts. The main features of the law that distinguish it from other normative legal acts and determine its fundamental place in this system are analyzed.The author emphasizes the clear definition of the range of subjects of law-making, which include only the people and the highest representative body – the parliament. This feature distinguishes the law among other normative legal acts, giving it special significance as an act, the internal content of which is most fully consistent with the will of the people. In addition, the complicated procedure for passing laws allows to ensure the fullest approximation of the will expressed in the law to the will of the people.The article also considers the range of issues regulated by law and concludes on the need to regulate the most stable and important relations by the definition of the highest representative body – parliament or the people directly.The supreme legal force of the law in relation to other regulations determines its supremacy, which is manifested in the following provisions: all other regulations must comply with the law; the law can be changed or repealed only by law; the adoption of a new law stipulates the change or repeal of bylaws in the part that contradicts this law. It is noted that the principle of the rule of law does not contradict the principle of the rule of law, which is an integral part of it, given that laws must be legal and consistent with fundamental rights and freedoms, and the realization of its supremacy requires the improvement of legal guarantees of the leading role of law in the legal system of Ukraine.The author notes that the law in its content must comply with universal principles of justice and humanism, that is, to be legal. The legal essence is given to it by the formation of state power by the people, then the law becomes the basis of the state as a public-law union of the people. In addition, to become a right, it must be recognized by the people, and his instructions to be implemented in real legal relations.After analyzing the main features of the law, the author provided his own definition of this normative legal act and noted its special, fundamental significance for the entire system of normative legal acts.
Статья посвящена анализу закона как основного нормативного правового акта в системе таких актов. Анализируются основные признаки закона, которые отличают его от других нормативных правовых актов и определяют его основополагающее место в этой системе. Автором акцентировано внимание относительно четкого определения круга субъектов принятия законов, к которым относятся исключительно народ и высший представительный орган - парламент. Такой признак выделяет закон среди других нормативно-правовых актов, придает ему особое значение как акта, внутреннее содержание которого наиболее полно соответствует воле народа. Кроме того, усложненная процедура принятия законов позволяет обеспечить наиболее полное приближение воли, выраженной в законе, к воле народа. В статье также рассматривается круг вопросов, регулируемых законами, и сделан вывод о необходимости регулирования ними наиболее устойчивых и важных отношений по определению высшего представительного органа - парламента или непосредственно народа. Высшая юридическая сила закона в отношении других нормативных актов определяет его верховенство, что проявляется в следующих положениях: все другие нормативные акты обязательно должны соответствовать закону; закон может меняться или отменяться только законом; принятия нового закона обусловливает изменение или отмену подзаконных актов в части, не противоречащей этому закону. Замечено, что принцип верховенства права не отрицает принципа верховенства закона, является его составной частью, с учетом того, что законы должны быть правовыми и соответствовать основным правам и свободам, а реализация его верховенства нуждается в совершенствовании юридических гарантий ведущей роли закона в правовой системе Украины. Автор отмечает, что закон по своему содержанию должен отвечать общечеловеческим принципам справедливости и гуманизма, то есть быть правовым. Правовую сущность ему предоставляет формирования государственной власти именно народом, тогда закон становится основой государства как публично-правового союза народа. Кроме того, чтобы стать правом, он должен признаваться народом, а его предписания должны реализовываться в реальных правовых отношениях. В результате проведенного анализа основных признаков закона автор предоставил собственное определение этого нормативного правового акта и отметил особое, фундаментальное его значение для всей системы нормативных правовых актов.
