The purpose of the article is to provide a scientific normative and legal justification for the competence of the citizen – member of the territorial community to assert in court the environmental rights in a land dispute with the parties to the contractual lease relations, as well as to carry out the legal assessment of such dispute. Substantiated that legal disputes in conflicts between citizens on the one hand and local self-government bodies (local councils) on the other, with the requirement to terminate leases and/or sublease of land plots concluded between the local council and business entities, have a private law nature, which is decisive in deciding the jurisdiction of the court, in which such a dispute should be resolved. The substitution of the concepts “change of designated purpose of a land plot” and “change of the type of use of a land plot” is considered an inadmissible and gross violation in the administrative activities of the governmental authority, when the management decision (act) formally specifies a provision for changing the designated purpose of a land plot, but in fact the form of implementation does not change the category of land, but change the type of use of a land plot, and vice versa.
Метою статті є надання наукового нормативно-правового обґрунтування компетенції громадянина - члена територіальної громади відстоювати в судовому порядку екологічні права у земельному спорі зі сторонами договірних орендних відносин, а також провести правову оцінку такого спору. Обґрунтовано, що юридичні суперечки у конфліктах між громадянами, з одного боку, та органами місцевого самоврядування (місцевими радами), з іншого, з вимогою припинити оренду та / або суборенду земельних ділянок, укладених між місцевою радою та суб’єктами господарювання, мають приватно-правовий характер, що є визначальним при вирішенні юрисдикції суду, в якому такий спір повинен вирішуватися. Заміна понять «зміна цільового призначення земельної ділянки» та «зміна типу використання земельної ділянки» вважається неприпустимим і грубим порушенням в адміністративній діяльності урядової влади, коли управлінське рішення (акт) офіційно вказує положення про зміну цільового призначення земельної ділянки, але насправді форма застосування не змінює категорії землі, а змінює тип використання земельної ділянки, і навпаки.
Целью статьи является научное нормативно-правовое обоснование правомочности гражданина - члена территориального совета отстаивать в суде экологические права в земельном споре со сторонами договорных отношений аренды, а также провести юридическую оценку такого спора. Обосновано, что правовые споры в конфликтах между гражданами, с одной стороны, и органами местного самоуправления (местными советами) - с другой, с требованием о прекращении договоров аренды и / или субаренды земельных участков, заключенных между местным советом и хозяйствующими субъектами, имеют частноправовой характер, который имеет решающее значение при определении юрисдикции суда, в котором разрешается такой спор. Подмена понятий «изменение целевого назначения земельного участка» и «изменение вида использования земельного участка» считается недопустимым и грубым нарушением в административной деятельности государственного органа, когда управленческое решение (акт) формально определяет положение об изменении целевого назначения земельного участка, но на самом деле форма приминения не меняет категорию земли, а меняет вид использования земельного участка, и наоборот.
