Азіатсько-Тихоокеанський регіон та проєкти його розвитку: кінець ХХ – початок ХХІ століття

Завантаження...
Ескіз

Дата

2020

Автори

Милосердна, Ірина Михайлівна
Милосердна, І. М.
Милосердная, Ирина Михайловна
Myloserdna, Iryna M.
Краснопольська, Тетяна Миколаївна
Краснопольська , Т. М.
Краснопольская, Татьяна Николаевна
Krasnopolska, Тetiana М.

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тому

Видавець

Одеса : Видавничий дім «Гельветика»

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню сутності розуміння поняття «Азіатсько-Тихоокеанський регіон», аналізу досвіду впровадження проєктів розвитку регіону в сучасних умовах. Встановлено, що серед дослідників і дотепер не існує єдиного підходу до поняття «АТР». У межах статті термін «АТР» уживається у вузькому значенні: це країни Північно-Східної Азії: Китай, Японія, Південна і Північна Корея, десять країн Південно-Східної Азії, об’єднаних у регіональну організацію – Асоціацію держав Південно-Східної Азії. Усі ці країни вносять значний вклад у міждержавні відносини в Тихому океані, тому тенденції стабільності переважають над тенденціями дестабілізації політичних і економічних процесів, які формують основу потенційного світового центру. Встановлено, що після завершення холодної війни Азіатсько-Тихоокеанський регіон можна було вважати найстабільнішим регіоном у світі, який пройшов період тривалого економічного розвитку без очевидних конфліктів. Зазначено, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон вступив на шлях розвитку інтеграційних процесів набагато пізніше за інші регіони світу (окрім Асоціації держав Південно-Східної Азії.). Також у статті зазначається й обґрунтовується думка, що унікальність (феномен) азіатсько-тихоокеанської економічної інтеграції полягає в наявності м’яких схем інтеграції, які знайшли прояв у формуванні зон економічного зростання у Східній Азії (на прикладі Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва). Встановлено, що в регіоні відбувається інтенсивне формування регіональних форумів та механізмів, які сприяють тісним відносинам між основними суб’єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. Також у статті виокремлено та проаналізовано тренди політичного регіоналізму в азіатській частині Азіатсько-Тихоокеанського регіону: посилення ролі Китаю в регіональному політичному процесі; співіснування двох моделей співпраці в регіоні: транснаціональну кооперацію та міждержавну конкуренцію; перенесення пріоритету в питаннях регіональної безпеки із зовнішніх загроз на внутрішні, і на перший план виходять аспекти політичної, економічної, соціальної й екологічної співпраці.
Статья посвящена комплексному исследованию сущности понимания понятия «Азиатско-Тихоокеанский регион», анализу опыта внедрения проектов развития региона в современных условиях. Установлено, что среди исследователей до сих пор не существует единого подхода к понятию «АТР». В рамках статьи термин «АТР» употребляется в узком смысле: это страны Северо-Восточной Азии: Китай, Япония, Южная и Северная Корея, десять стран Юго-Восточной Азии, объединенных в региональную организацию - Ассоциацию государств Юго-Восточной Азии. Все эти страны вносят значительный вклад в межгосударственные отношения в Тихом океане, поэтому тенденции стабильности преобладают над тенденциями дестабилизации политических и экономических процессов, которые формируют основу потенциального мирового центра. Установлено, что после завершения холодной войны Азиатско-Тихоокеанский регион можно считать стабильным регионом в мире, который прошел период длительного экономического развития без видимых конфликтов. Отмечено, что Азиатско-Тихоокеанский регион вступил на путь развития интеграционных процессов гораздо позже других регионов мира (кроме Ассоциации государств Юго-Восточной Азии.). Также в статье отмечается и обосновывается мнение, что уникальность (феномен) азиатско-тихоокеанской экономической интеграции заключается в наличии мягких схем интеграции, которые нашли проявление в формировании зон экономического роста в Восточной Азии (на примере Ассоциации государств Юго-Восточной Азии, Азиатско тихоокеанского экономического сотрудничества). Установлено, что в регионе происходит интенсивное формирование региональных форумов и механизмов, способствующих тесным отношениям между основными субъектами региона и усилению его позиций в мировом политическом процессе. Также в статье выделены и проанализированы тренды политического регионализма в азиатской части Азиатско-Тихоокеанского региона: усиление роли Китая в региональном политическом процессе; сосуществование двух моделей сотрудничества в регионе: транснациональная кооперация и межгосударственная конкуренция; перенос приоритета в вопросах региональной безопасности с внешних угроз на внутренние, и на первый план выходят аспекты политического, экономического, социального и экологического сотрудничества.
The article is devoted to a comprehensive study of the essence of understanding the concept of “The AsiaPacific region” and analysis of the experience of implementing regional development projects in the modern conditions. It is established that among researchers there is still no single approach to the concept of “APR”. The article uses the understanding of “Asia-Pacific” in the narrow sense: the countries of Northeast Asia: China, Japan, South and North Korea and ten countries of Southeast Asia, united in the regional organization ASEAN. All these countries make a significant contribution to interstate relations in the Pacific ocean, so the trends of stability prevail over the trends of destabilization of political and economic processes that form the basis of a potential world center. It is established that after the end of the Cold War, the Asia-Pacific region could be considered the most stable region in the world, which has undergone a period of long-term economic development without obvious conflicts. It is noted that the Asia-Pacific region entered the path of development of integration processes much later than other regions of the world (except ASEAN). The article also notes and substantiates the idea that the uniqueness (phenomenon) of Asia-Pacific economic integration lies in the existence of soft integration schemes, which are reflected in the formation of economic growth zones in East Asia (for example, ASEAN, APEC). It is established that in the region there is an intensive formation of regional forums and mechanisms that contribute to the close relationship between the main actors of the region and strengthen its position in the world political process. The article also highlights and analyzes the trends of political regionalism in the Asian part of the Asia-Pacific region: strengthening China’s role in the regional political process; coexistence of two models of cooperation in the region: transnational cooperation and interstate competition; shifting priority in regional security from external threats to internal ones, and aspects of political, economic, social and environmental cooperation come to the fore.

Бібліографічний опис

Милосердна І. М. Азіатсько-Тихоокеанський регіон та проєкти його розвитку: кінець ХХ – початок ХХІ століття / І. М. Милосердна, Т. М. Краснопольська // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (голов. редкол.), Л. І. Кормич (голов. ред.), І. М. Милосердна (відп. ред.) [та ін.] ; НУ «ОЮА», Південноукр. центр гендер. проблем. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. – Вип. 65. – С. 130-138.

Ключові слова

Азіатсько-Тихоокеанський регіон, міжнародні відносини, регіоналізм, інтеграційні процеси, АСЕАН, АТЕС, Азиатско-Тихоокеанский регион, международные отношения, регионализм, интеграционные процессы, АСЕАН, Asia-Pacific region, international relations, regionalism, integration processes, ASEAN, APEC, Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE::Other law::International law, Research Subject Categories::SOCIAL SCIENCES::Social sciences::Political science

Цитування

Милосердна І. М. Азіатсько-Тихоокеанський регіон та проєкти його розвитку: кінець ХХ – початок ХХІ століття / І. М. Милосердна, Т. М. Краснопольська // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (голов. редкол.), Л. І. Кормич (голов. ред.), І. М. Милосердна (відп. ред.) [та ін.] ; НУ «ОЮА», Південноукр. центр гендер. проблем. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. – Вип. 65. – С. 130-138.