У статті проаналізований механізм застосування обмежувального припису в Україні.
Досліджена статистика звернень у зв'язку із вчиненням домашнього насильства у країнах світу, в Україні за роки карантинних обмежень, викликаних COVID-19. Досліджена національна судова практика застосування обмежувального припису, виявлено, що суди
ухвалюють позитивне рішення про видачу обмежувального припису тільки за наявності попередніх, неодноразових звернень потерпілої до позасудових органів з вимогою про захист
від домашнього насильства. Досліджена практика Європейського суду з прав людини щодо
захисту від домашнього насильства.
Виокремлені актуальні чинники-перешкоди в ефективному застосуванні механізму видачі обмежувального припису судом: з боку судів видача обмежувального припису тільки у
разі неодноразових попередніх звернень постраждалою до позасудових органів, з боку постраждалої використання обмежувального припису як інструменту помсти або вирішення
майнових спорів, а не задля захисту від кривдника. Встановлено, що підставою існування
таких перешкод є правова невизначеність психологічного насильства як підстави видачі обмежувального припису в законодавстві. Розглянуто правове регулювання визначень
домашнього насильства, психологічного насильства, а також проаналізовані ознаки психологічного насильства як підстави для видачі обмежувального припису. Встановлено, що
саме розмитість, неточність ознак визначення психологічного насильства є перешкодою
у формуванні предмета доказування в справах про видачу обмежувального припису, коли
здійснюється психологічне насильство. Проаналізовані дії, що з точки зору законодавчого
визначення є психологічним насильством. Запропоновано запровадити обов'язкову участь
з питань психологічного насилля психолога у справах про видачу обмежувального припису
для надання обов'язкового висновку з питань наявності вчинення психологічного насилля
та наявності у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб.
Надані рекомендації щодо обов'язкової участі психолога у разі розгляду справ про видачу обмежувального припису з підстави застосування психологічного насильства.
The article analyzes the mechanism of application of the restrictive requirement in Ukraine. The statistics of appeals in connection with the commission of domestic violence in the countries of the world, in Ukraine during the years of quarantine restrictions caused by COVID-19 are studied. The national judicial practice of applying the restrictive order was studied, it was found that the courts make a positive decision to issue a restrictive order only in the presence of previous, repeated appeals of the victim to extrajudicial bodies with a request for protection from domestic violence.The case law of the European Court of Human Rights on protection against domestic violence is studied.Relevant obstacles to the effective application of the mechanism of issuing a restraining order by the court are singled out: by courts issuing a restrictive injunction only in case of repeated preliminary appeals by the victim to extrajudicial bodies, by the victim using the restrictive injunction as a tool of revenge or resolving property disputes. from the offender.It is established that the basis for the existence of such obstacles is the legal uncertainty of psychological violence as a basis for issuing a restrictive prescription in the legislation. The legal regulation of the definitions of domestic violence, psychological violence is considered, as well as the signs of psychological violence are analyzed as grounds for issuing a restrictive order. It is established that it is the vagueness, inaccuracy of the signs of definition of psychological violence that is an obstacle in the formation of the subject of evidence in cases of issuing a restrictive order when psychological violence is committed. The actions that are psychological violence from the point of view of the legislative definition are analyzed.It is proposed to introduce mandatory training on psychological violence of a psychologist in cases of issuing a restrictive order to provide a mandatory opinion on the existence of psychological violence and the victim’s fears for their own safety or the safety of third parties.Recommendations are provided for the mandatory participation of a psychologist in the consideration of cases on the issuance of a restraining order on the basis of the use of psychological violence.
