Статтю присвячено дослідженню проблем провокації кримінального правопорушення при проведенні контролю за вчиненням злочину у розрізі етичних аспектів взаємодії суб’єктів кримінального провадження. Автором здійснено аналіз вітчизняної судової практики на предмет виявлення провокації кримінального правопорушення за всіма розділами Особливої частини Кримінального кодексу України. Дослідження проведено на прикладі найчисленнішої, за виявленням провокації з боку органів досудового розслідування, категорії справ – сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При цьому особливу увагу приділено морально-етичним аспектам недопустимості використання доказів, здобутих під час проведення негласних (слідчих) розшукових дій, які мають ознаки провокації, а саме ризикам: штучного збільшення показників розкриваємості кримінальних правопорушень і притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб; негативного впливу на правосвідомість та правову культуру суспільства, включаючи деформацію професійної правосвідомості у формі правового нігілізму. У статті наведено дефініцію провокації кримінального правопорушення та критерії, за яких можливо констатувати наявність або відсутність цього явища з боку органів досудового розслідування, що сформовані практикою Європейського Суду з прав людини. Разом із цим виділено ознаки провокації кримінального правопорушення в матеріальному (змістовному) (ознаки, що вказують на провокування: відсутність підстав для проведення
негласних слідчих (розшукових) дій, активна поведінка органів досудового розслідування, яка не має характеру приєднання) та процесуальному (можливість суду перевірити обставини, викладені в заяві про провокацію) аспектах, які знайшли своє відображення у вітчизняній судовій практиці, на підтвердження чого наведено низку судових рішень. До того ж, у статті визначено причини виникнення провокації кримінального правопорушення та запропоновано способи подолання цього негативного явища шляхом криміналізації провокації кримінального правопорушення на прикладі законодавства США, Іспанії, Франції, Німеччини і Грузії. Проблеми, які порушуються у статті, є актуальними та такими, що викликані потребами юридичної науки та практики.
The article is devoted to the study of the problems of provocation of a criminal offence during
the control over the commission of a crime in terms of ethical aspects of the interaction of the subjects
of criminal proceedings. The author analyzes national court practice to identify provocation of a criminal
offence in all sections of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. As a result the study conducted
on the example of the most numerous categories of cases upon detection of provocation by the pre-trial
investigation bodies – the circulation of drugs, psychotropic substances, their analogues or precursors.
At the same time, special attention is paid to the moral and ethical aspects of the inadmissibility of using
evidence obtained during covert investigative (search) actions, which have features of provocation
of criminal offence. It is indicated by the following risks: artificial increase in the detection of criminal
offences and prosecution of notoriously innocent people; negative impact on legal awareness and legal
culture of society, including the deformation of professional legal awareness in the form of legal nihilism.
The article provides a definition of provocation of a criminal offence and the criteria by which it is possible
to state the presence or absence of this phenomenon by the pre-trial investigation bodies, formed by the case law of the European Court of Human Rights. At the same time, there are signs of provocation of a criminal offence in material (substantive) (signs that indicate provocation: lack of grounds for covert investigative (search) actions, active behavior of pre-trial investigation bodies, which has no nature of accession) and procedural (check the circumstances set out in the statement of provocation) aspects that are reflected in the national court practice and evidenced by a number of court decisions. In addition, the article identifies the causes of provocation of a criminal offence and suggests ways to overcome this negative phenomenon by criminalizing the provocation of a criminal offence on the example of the laws of the United States of America, Spain, France, Germany and Georgia. The problems raised in the article are relevant and are caused by the needs of legal science and practice
