Прагнення сформувати «якісне» кадрове забезпечення державної служби, визначення нових пріоритетів функціонування державної мови, результати якої зафіксували нову модель дотримання загальної вимоги для доступу до державної служби – іспит на рівень володіння державною мовою, – актуалізували спеціальну нормотворчість. Новаційність унормованої процедури, створення нового суб’єкта стандартизації державної мови, проведення іспиту на рівень володіння нею істотно підвищують зацікавленість як учених-юристів, так і практиків до сутності нової процедури, нормативної моделі її закріплення, визначення досконалості для того, щоб з’ясувати, яким буде майбутнє цієї процедури на практиці й чи дієвим є наукове підґрунтя для перспективної нормотворчості в зазначеній сфері суспільних відносин. Мета статті – аналіз нормативних джерел, які визначають засади іспиту на рівень володіння державною мовою претендентами на державну
службу, на посади державної служби, для з’ясування релевантності процедури та її нормативної моделі сучасним викликам кадрового забезпечення державної служби, її результативності. Об’єкт роботи – суспільні відносини, які виникають під час доступу особи до державної служби, до посад державної служби та які безпосередньо пов’язані з встановленням її відповідності до загальних вимог. Предметом є нормативна модель процедури іспиту претендентів на державну службу, на посади державної служби на рівень володіння державною мовою. Методи дослідження сформовані завдяки поєднанню загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний аналіз, синтез, спеціально-юридичний, історико-правовий, порівняльно-правовий метод, метод експертних оцінок тощо. Результати. Вільне володіння державною мовою є однією із загальних вимог допуску особи до державної служби в Україні. З урахуванням сучасних технологій оновлення положень службового законодавства з акцентом на забезпечення «якісного» кадрового потенціалу державної служби, в тому числі й у частині знання та застосування під час виконання
службових обов’язків державної мови, своєчасним варто вбачати запровадження іспиту на рівень володіння державною мовою для претендентів на державну службу з уніфікацією засад процедури іспиту, створенням моносуб’єкта у сфері стандартизації державної мови й проведенням іспиту на рівень володіння нею, а також активним використанням інформаційних технологій на всіх стадіях процедури, що усуває корупційні ризики, посилює засади прозорості, об’єктивності, публічності, оперативності й ресурсозберігання, зумовлюючи ефективність процедури іспиту на рівень володіння державною мовою.
Endeavors to form “qualitative” staffing of state service, the specification of new priorities of the
functioning of the state language the outcomes of which fixed a new model of complying with a general
requirement for access to state service – state language test – actualized the specific rulemaking. An
innovative nature of the standardized procedure, the creation of a new subject of standardization of the
state language, and the state language test significantly increase the interest of both legal scholars and
practitioners in the new procedure, the statutory model of its consolidation, perfection identification to
outline the future of this procedure in practice and whether the scientific basis for promising rule-making
in the relevant field of public relations is effective. The purpose of the article is to analyze the statutory
sources specifying the fundamentals of state language test for candidates for state service, state service
posts to find out the procedure’s relevance and its statutory model to modern challenges of staffing in state
service, its progress. The paper’s object is social relations arising when a person has access to state service,
civil posts and are directly related to the establishment of its correspondence with general requirements.
The subject is a statutory model of the procedure of examining state language proficiency of candidates for
state service and state service posts. Research methods are formed due to combining general scientific and
special methods of scientific cognition, as follows: dialectical analysis, synthesis, special-legal, historicallegal, comparative-legal ones, Delphi approach, etc.). Results. Fluency in the state language is one of the
general requirements for admission to the civil service of Ukraine. Considering modern technologies of
updating the provision of service laws with emphasis on ensuring “qualitative” human capacity of state
service, incl. in the part of knowledge and application of the state language while performing official
duties, the implementation of state language proficiency test for candidates for state service with the
unification of principles of the exam procedure, creation of one subject in the field of standardization of the
state language and conducting the relevant exam seems well-timed, as well as an active use of information
technologies at all stages of the procedure that eliminates corruption risks, intensifies transparency,
impartiality, publicity, promptness and resource conservation leading to the efficiency of state language
proficiency test.
