Юридична природа категорії зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві

Abstract

У статті актуалізується питання щодо юридичної природи зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві. На думку автора, теоретичне осмислення юридичної природи категорії зловживання процесуальними правами має вагоме практичне значення, що й зумовлює актуальність статті. Запорукою об’єктивного встановлення всіх обставин справи й вирішення справи по суті є дотримання принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами. Указаний принцип передбачає добросовісне користування процесуальними правами. Автором наголошується на різноманітності підходів щодо визначення зловживання процесуальними правами. Для розуміння зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві автор звертається до теорії права, в якій досліджується дефініція «зловживання суб’єктивними правами». Так, у теорії права під зловживанням правом розуміють особливий вид поведінки в правовій сфері, який полягає в соціально-шкідливих учинках суб’єкта права, що полягає у використанні недозволених форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, а це суперечить цільовому призначенню. Зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві є одним із різновидів загального зловживання правом. Під час зловживання процесуальними правами ключовою є поведінка саме учасників адміністративної справи. Учасники адміністративної справи мають процесуальну правосуб’єктність. Реалізація процесуальних прав пов’язана саме з процесуальною дієздатністю. Поведінка учасників адміністративної справи під час зловживання процесуальними правами буде виходити за межі процесуального закону. У статті автор звертається до національної практики. Зокрема, Велика Палата Верховного суду зробила висновок, що дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства.

This article actualizes the question about the legal nature of the abuse of procedural rights in administrative proceedings. In the author’s opinion theoretical understanding of the legal nature of the category of abuse of procedural rights is of great practical value, which determines the relevance of this article. The principle of non-permissibility of abuse of procedural rights is the prerequisite for determining objectively all circumstances of the case and deciding the rule on the merits. This principle provides for voluntary enjoyment of procedural rights. The author stresses on the diversity of approaches to the definition of abuse of procedural rights. To understand the abuse of procedural rights in administrative proceedings the author turns to the theory of law, which investigates the definition of the abuse of subjective rights. Thus, in the theory of law, the abuse of law means a special type of behavior in the legal sphere, which is based on socially inhumane learnings of the subject of law, which means the use of unauthorized forms within the limits of the permitted by law general type of behavior, which is in conflict with the purpose. Abuse of procedural rights in administrative proceedings is one of the types of general abuse of law. During the exercise of procedural rights the key is the behavior of the very participants of administrative proceedings. Participants of administrative proceedings have procedural justice. Realization of procedural rights is connected with procedural justice. The behavior of the participants of administrative proceedings during the abuse of procedural rights will be outside of the procedural law. In this article the author turns to national practice. In particular, the Grand Chamber of the Supreme Court concluded that the actions of the participants in the proceedings and their representatives must correspond not only in form, but also in content to the objective of administrative proceedings.