Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу правового регулювання надурочних робіт в Україні, Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії та Швеції. Досліджено визначення поняття «надурочні роботи» за законодавством України й країн скандинавської правової моделі. Визначено, що максимальна тривалість надурочних годин встановлена лише в трудовому законодавстві Ісландії, Норвегії, України, Фінляндії, Швеції, а в Данії питання регулюється виключно колективними договорами. Установлено, що максимальна тривалість надурочних робіт в Україні не повинна перевищувати 120 годин протягом одного календарного року, у Швеції – 150 годин на рік, у Норвегії – 200 годин протягом 26 тижнів, в Ісландії – 48 годин на тиждень протягом 12 місяців і 48 годин на тиждень протягом чотирьох місяців у Фінляндії. Зроблено висновок, що лише трудове законодавство України містить
положення щодо заборони залучення окремих категорій працівників до надурочних робіт. У країнах скандинавської правової моделі надурочні роботи виконуються лише за добровільною згодою працівників. У скандинавських країнах на відміну від України, де робота працівників за власною ініціативою без погодження з роботодавцем не вважається надурочною, розрізняються надурочні роботи з ініціативи працівника в межах покладених на нього обов’язків і робота з ініціативи роботодавця. Автором було також розглянуто питання правового регулювання надурочних робіт моряків і працівників транспорту. Установлено, що Положення «Про робочий час і час відпочинку плаваючого складу
морського й річкового транспорту України» не відповідає сучасним нормам міжнародних конвенцій і рекомендацій щодо регулювання праці в морському судноплавстві. У положенні відсутні санкції за неналежне дотримання капітаном і судновласником норм і стандартів праці й процедури звернення до суду моряків у разі порушення їх права на нормальну тривалість робочого часу, а також заборонена компенсація за надурочні роботи у вигляді доплати. З метою розв’язання проблем автором було запропоновано: закріпити норми щодо юридичної відповідальності роботодавця за неналежне фіксування фактично відпрацьованого часу працівниками; викласти параграф 1 статті 62 Кодексу законів про працю України в такій редакції: «Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня за їх добровільною згодою»; ратифікувати Конвенцію про працю в морському судноплавстві 2006 року й створити окремий закон, який регулює працю моряків і буде поширюватись як на українських моряків, так і на моряків-іноземців.
The article is devoted to the comparative legal analysis of the legal regulation of overtime work in
Denmark, Finland, Iceland, Norway, Sweden and Ukraine. Author examines definition of the term
“overtime work” under the legislation of Ukraine and countries of Scandinavian legal model. It was
determined that maximum annual working hours including overtime work is set only in the labor legislation
of Iceland, Norway, Ukraine, Finland, Sweden. In Denmark this issue is regulated exclusively by collective
agreements. It was established that the maximum duration of overtime work in Ukraine should not exceed
120 hours in one calendar year, in Sweden – 150 hours per year, in Norway – 200 hours per 26 weeks,
in Iceland – 48 hours per week for 12 months, and 48 hours per week in four months in Finland. Author
determined that only labor legislation of Ukraine contains provisions concerning prohibition of engaging
certain categories of workers in overtime work. In Denmark, Finland, Iceland, Norway and Sweden the employer can engage employees to work overtime only after their voluntary consent. In Scandinavian
countries, in contrast to Ukraine, the overtime work of employees on their own initiative without the
consent of employers is considered overtime and is compensated equally to the overtime hours with
employer’s initiative. Author also considered the issue of legal regulation of overtime work of seafarers
and transport workers and ascertained that the Regulation “On working hours and rest time of floating
sea and river transport of Ukraine” does not comply with modern norms of international conventions and
recommendations on the regulation of labor in maritime shipping, in view of the fact that Regulation does
not contain procedure of appeal in case of violation of employees’ right to normal working hours, monetary
compensation of overtime work and provisions regarding sanctions against improper observance of labor
norms and standards by the captain and shipowner.
