У статті розглядаються два основні аспекти електронних доказів, такі як допустимість таких доказів у судах і достовірність. В обох аспектах сферою обговорення будуть закони Малайзії та Сінгапуру. Нормами, що передба-чають електронні докази в Малайзії, є Закон про докази 1950 р., тоді як для Республіки Сінгапур є Указ No 3 «Про докази» 1893 р., що за Законом No 7 від 25 серпня 1997 р. «Про внесення змін і доповнень» набув статусу закону і є чинним досі зі змінами та доповненнями від 06 травня 2019 р. Завдяки порівняльно-правовим методами досліджень розробляються відповідні правові положення для кожної національної системи й обговорюються чис-ленні випадки і винятки, щоб проілюструвати застосування таких норм при визнанні й автентифікації електро-нних доказів у судах Малайзії та Сінгапуру. Показано, що докази за законодавством Сінгапуру розуміються як засоби доказування, причому тільки в усній і документальній формі. Формально із цього визначення випливає, що матеріальні предмети, які розглядають у теорії як речові докази, виключені з загального переліку засобів доказування. Ще одним недоліком такого визначення є його обмеженість. Доведено, що у цьому Законі приділяється увага процесуальній формі доказів, але не розкрива-ється їх зміст, проте самі по собі показання свідків чи текст документа є лише способом передачі інформації про факт.Визначено дефініцію та функції комп’ютера за законодавство Малайзії. Розкрито терміни, що означають зна-чення комп’ютерних доказів, зокрема такі як роздруківка на комп’ютері, вихідні дані комп’ютера та комп’ютерні докази. Розглянуто судові прецеденти визнання допустимості електронних доказів і їх достовірності. Також у статті роз’яснені невід’ємні частини, які слід додати до відповідних комп’ютерних доказів, згідно з якими суд може зро-бити будь-який розумний висновок з обставин, що стосуються документа або заяви, котра включає спосіб і мету його створення, його точність чи інше. Проаналізовано порядок використання сертифіката від особи, відповідаль-ної за роботу комп’ютера, а також винятки із цієї норми, які застосовуються судами Малайзії.
This article discusses two main aspects of electronic evidence, such as the admissibility of such evidence in
court and its reliability. In both respects, the laws of Malaysia and Singapore will be discussed. Relevant rules for
electronic evidence in Malaysia are the Evidence Act of 1950, while for the Republic of Singapore there is Decree
№ 3 “On Evidence” of 1893, which in 1997, when Act № 7 of 25.08.1997 “On Amendments and additions”, acquired
the status of a law and is valid until today with changes and additions from 06.05.2019. Comparative legal research
methods develop appropriate legal provisions for each national system and discuss numerous cases and exceptions
to illustrate the application of such rules in the recognition and authentication of electronic evidence in the courts of
Malaysia and Singapore.
It is shown that evidence under the laws of Singapore is understood as a means of proof, and understood only
in oral and documentary form. Formally, it follows from this definition that material objects, which are considered
in theory as material evidence, are excluded from the general list of means of proof. Another disadvantage of this
definition is its limitation. It is proved that this Law pays attention to the procedural form of evidence, but does not
disclose their content, however, in itself the testimony of witnesses or the text of the document is only a way to convey
information about the fact.
The definition and functions of a computer under Malaysian law are defined. Terms that mean computer evidence,
such as computer printouts, computer source data, and computer evidence, are disclosed. Judicial precedents for
recognizing the admissibility of electronic evidence and their reliability are considered. The article also clarifies
the integral parts that should be added to the relevant computer evidence, according to which the court can make
any reasonable conclusion from the circumstances surrounding the document or statement, including the manner
and purpose of its creation, its accuracy or something. The procedure for using the certificate from the person
responsible for the operation of the computer, as well as the exceptions to this rule, which are applied by the courts
of Malaysia, are analyzed.
