Цифрові дані та інформація як об’єкти права власності
Завантаження...
Дата
2021
Автори
Некіт, Катерина Георгіївна
Некіт, К. Г.
Nekit, Kateryna H.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
Статтю присвячено визначенню правової природи новітнього об’єкта цивільних відносин – цифрових
даних – і їх співвідношення з категорією «інформація». Проаналізовано можливість поширення правового режиму
власності на інформацію як загальну категорію та цифрові дані як особливий вид інформації. Досліджено доктринальну дискусію навколо визначення правової природи інформації. Вивчено підходи до визначення поняття й
ознак інформації. Зроблено висновок, що деякі види інформації в жодному разі не можуть виступати об’єктами
права власності й узагалі розглядатися як об’єкти цивільного обігу. Водночас на деякі види інформації доцільно
поширити режим права власності, що більшою мірою відповідає потребам інформаційного суспільства. В інформаційному суспільстві інформація модифікується й набуває нових характеристик, раніше їй не властивих, що
може змінити уявлення про її правову природу. Зроблено висновок про необхідність у сучасних умовах розрізняти поняття інформації та даних. Необхідно відрізняти категорію інформації як знання й цифрових об’єктів, які
тільки за формою свого існування є інформацією. Будь-яка інформація є обробленими даними, у суб’єктивному
сприйнятті крізь призму особистого досвіду та цінностей така інформація може перетворюватися на знання, що
визначає її характерні властивості як специфічного об’єкта цивільних правовідносин. Разом із тим не будь-які
дані підлягають обробці з метою перетворення на інформацію, що має здатність перетворитися на знання. Так
звані цифрові дані є сукупністю символів, цінність яких визначається виключно попитом на них. Такі дані, будучи
інформацією лише за формою, а не за змістом, набувають специфічних властивостей. Для них не є характерними
ті ознаки, які властиві інформації в її класичному розумінні. Вони не піддаються моральному старінню, не можуть
необмежено поширюватися, що обумовлено специфікою технологій, можуть бути знищені, мають вичерпний
характер і, що вкрай важливо, можуть бути відділені від особи, яка їх передає. Тобто такого роду даними можна
розпоряджатися аналогічно тому, як відбувається розпорядження матеріальними речами. З урахуванням визначених у статті властивостей та ознак цифрових даних зроблено висновок про допустимість уважати їх особливого
роду безтілесними речами – цифровими речами, або квазіречами. Відповідно, на ці об’єкти може бути поширений режим власності, оскільки за своїми властивостями вони відрізняються від інформації в її усталеному
розумінні та наближаються за ознаками до речей матеріального світу.
The article is devoted to determining the legal nature of the newest object of civil relations – digital data and their relationship with the category of “information”. The possibility of extending the legal regime of ownership to information as a general category and digital data as a special type of information is analyzed. The doctrinal discussion concerning the definition of the legal nature of information is studied. Approaches to the definition of the concept and features of information are studied. It is concluded that some types of information can never be objects of property rights and can not be considered as objects of civil circulation. At the same time, it is advisable to extend the regime of property rights to some types of information, which better meets the needs of the information society. In the information society, information is modified and acquires new characteristics not previously inherent in it, which may change the perception of its legal nature. The conclusion is made about the need to distinguish between the concepts of information and data in modern conditions. It is necessary to distinguish the category of information as knowledge and digital objects, which are information only in the form of their existence. Any information is processed data, and in the subjective perception through the prism of personal experience and values, such information can be transformed into knowledge, which determines its characteristic properties as a specific object of civil law. At the same time, not all data can be processed to be transformed into information that has the ability to be transformed into knowledge. The so-called digital data is a set of symbols, the value of which is determined solely by the demand for them. Such data, being information only in form and not in content, acquire specific properties. They are not characterized by those features that are inherent in the information in its classical sense. They are not subject to moral aging, cannot be spread indefinitely, due to the specifics of technology, can be destroyed, are exhaustive, and most importantly – can be separated from the person who transmits them. That is, this kind of data can be disposed of in the same way as the disposal of material things. Taking into account the properties and features of digital data defined in the article, it is concluded that it is permissible to consider them a special kind of disembodied things – digital things, or quasi-things. Accordingly, these objects can be extended to the mode of ownership, because in their properties they differ from the information in its usual sense and are close in features to the things of the material world.
The article is devoted to determining the legal nature of the newest object of civil relations – digital data and their relationship with the category of “information”. The possibility of extending the legal regime of ownership to information as a general category and digital data as a special type of information is analyzed. The doctrinal discussion concerning the definition of the legal nature of information is studied. Approaches to the definition of the concept and features of information are studied. It is concluded that some types of information can never be objects of property rights and can not be considered as objects of civil circulation. At the same time, it is advisable to extend the regime of property rights to some types of information, which better meets the needs of the information society. In the information society, information is modified and acquires new characteristics not previously inherent in it, which may change the perception of its legal nature. The conclusion is made about the need to distinguish between the concepts of information and data in modern conditions. It is necessary to distinguish the category of information as knowledge and digital objects, which are information only in the form of their existence. Any information is processed data, and in the subjective perception through the prism of personal experience and values, such information can be transformed into knowledge, which determines its characteristic properties as a specific object of civil law. At the same time, not all data can be processed to be transformed into information that has the ability to be transformed into knowledge. The so-called digital data is a set of symbols, the value of which is determined solely by the demand for them. Such data, being information only in form and not in content, acquire specific properties. They are not characterized by those features that are inherent in the information in its classical sense. They are not subject to moral aging, cannot be spread indefinitely, due to the specifics of technology, can be destroyed, are exhaustive, and most importantly – can be separated from the person who transmits them. That is, this kind of data can be disposed of in the same way as the disposal of material things. Taking into account the properties and features of digital data defined in the article, it is concluded that it is permissible to consider them a special kind of disembodied things – digital things, or quasi-things. Accordingly, these objects can be extended to the mode of ownership, because in their properties they differ from the information in its usual sense and are close in features to the things of the material world.
Бібліографічний опис
Некіт К. Г. Цифрові дані та інформація як об’єкти права власності / К. Г. Некіт // Часопис цивілістики : наук.-практ. журн. / Є. О. Харитонов (голов. ред.), О. І. Харитонова (заст. голов. ред.), К. Г. Некіт (відп. секр.), редкол.: С. В. Ківалов, В. В. Завальнюк [та ін.]. - Одеса : Гельветика, 2021. – Вип. 42. – С. 38-43.
Ключові слова
інформація, цифрові дані, квазіречі, цифрове майно, віртуальне майно, право власності, information, digital data, quasi-things, digital property, virtual property, ownership, Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE
Цитування
Некіт К. Г. Цифрові дані та інформація як об’єкти права власності / К. Г. Некіт // Часопис цивілістики : наук.-практ. журн. / Є. О. Харитонов (голов. ред.), О. І. Харитонова (заст. голов. ред.), К. Г. Некіт (відп. секр.), редкол.: С. В. Ківалов, В. В. Завальнюк [та ін.]. - Одеса : Гельветика, 2021. – Вип. 42. – С. 38-43.