У статті проводиться науково-теоретичний аналіз правового режиму винаходів, особливостей набуття (оформлення) патентних прав на винаходи, а також об’єму та змісту виключних патентних прав, що випливають із патенту на винаходи в зарубіжних країнах. Загальновизнано, що найбільш поширеним і значущим результатом науково-технічної творчості є винаходи, які мають високу соціальну і економічну значущість, що зумовило необхідність правового регулювання відносин, пов’язаних зі створенням, оформленням і використанням винаходів. Термін «винахід» у людській свідомості відображає реальність, яка існує незалежно від права, оскільки винахід є не правовою, а природно-технічною категорією, і створення винаходів, а також їх використання не завжди було пов’язане із правовим регулюванням. Терміном «винахід» у технічній, філософській, художній літературі позначають щось нове, оригінальне (нову технологію, конструкцію). У патентному праві цей термін має вужчий і певний зміст, тому в спеціальній літературі говорять про винахід у технічному сенсі і про винахід як об’єкт правової охорони. Звідси випливає, що особа, яка вважає себе винахідником, офіційно може бути визнана такою тільки в разі отримання патенту на винахід. Цей охоронний документ видається, якщо об’єкт, який просять визнати винаходом, відповідає критеріям для отримання патенту, встановленим законодавством. Набуття (оформлення) патентних прав на винахід вимагає проходження доволі складних формальностей Метою цієї статті є аналіз механізму правової охорони винаходів у зарубіжних країнах з урахуванням уніфікації міжнародного і європейського законодавства у сфері патентного права, а також розкриття особливостей процедури придбання (реєстрації) патентних прав на винаходи в зарубіжних країнах.
The article presents the scientific and theoretical analysis of the legal regime of the invention, especially the acquisition of patent rights for
inventions, as well as the scope and content of exclusive patent rights for inventions in foreign countries. It is generally recognized that the
most common and significant result of scientific and technical creativity are inventions with high social and economic significance, which necessitated the legal regulation of relations related to the creation, design and use of inventions. The term “invention” in the human mind reflects a reality that exists independently of law, since the invention is not a legal but a naturaltechnical category and the creation of inventions, as well as their use, has not always been associated with legal regulation. The term “invention” in technical, philosophical, and fiction refers to something new, original (new technology, construction). In patent law, this term has a narrower and strictly defined content: here we are talking about a legally significant, patentable invention, therefore, in the specialized literature they speak about an invention in a technical sense and about an invention as an object of legal protection. It follows that a person who considers himself an inventor can officially be recognized as such only if a patent for the invention is obtained. This title of protection shall be issued if the object requested to be recognized as an invention meets the patentability criteria established by law. The acquisition (registration) of patent rights to an invention requires the passage of a number of formalities, and quite complex. The purpose of this article is to analyze the mechanism of legal protection of inventions in foreign countries, taking into account the unification of international and European legislation in the field of patent law, as well as to reveal the features of the procedure for acquiring (registering) patent rights to inventions in foreign countries.
