Стаття присвячена аналізу форм впливу людських потреб та інтересів на правозастосовчу та правотлумачну діяльність, а саме: а) матеріальне спричинення такої діяльності, б) формування їх змістовної спрямованості. Розглянуто сутність поняття правозастосовчої діяльності, яка полягає у тому, що це владно-регулятивна діяльність повноважних суб’єктів, яка полягає у прийнятті персоніфікованого рішення щодо конкретних осіб, яке спрямоване на задоволення людських потреб та інтересів і полягає у встановленні взаємних прав і обов’язків цих суб’єктів, які реалізовуватимуть відповідну юридичну норму. Окрім цього, визначено кількісні показники згадування у правозастосовчих актах терміно-понять «потреба» та «інтерес»: – За сферою життєдіяльності найчастіше згадуються особистісні (20 випадків) та політичні (20 випадків) потреби й інтереси порівняно з економічними (8 випадків). Це зумовлено тим, що саме вони найчастіше не задовольняються або задовольняються не повною мірою. Особистісні потреби та інтереси виражають індивідуальність особи (особливості характеру, думок,свідомості, поведінки), її автономію. Дуже часто іншими людьми чиниться вплив або тиск власне на свідомість індивіда, крім того думки і погляди людей можуть ущемлюватися внаслідок певних обставин. Політичні потреби та інтереси відображають можливість людини брати участь у формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, у визначенні та здійсненні їх політики, а відтак вони теж часто можуть зазнавати обмежень. Згадки ж про потреби й інтереси у сфері соціального захисту та культурно-духовні у постановах ВСУ та рішеннях КСУ за досліджуваний період (2015–2017 рр.) взагалі не виявлені. – За суб’єктом-носієм найпоширенішими є згадки про потреби й інтереси індивідуально-колективні (20 випадків) на відміну від суто індивідуальних (18) та колективних (16 випадків). Це можна пояснити тим, що вони порівняно з виключно колективними та індивідуальними завжди пов’язані із конкретною ситуацією, яка зазвичай і є предметом регулювання правозастосовчих судових рішень.
The article is dedicated to the analysis of impact of human needs and interests upon the law-enforcement and law-interpreting activity, mainly: a) material conditioning of such activity, b) formation of their semantic orientation. The article considers the essence of the notions of the law-enforcement activity, which is that it is the government-regulating activity of the authorized subjects which is constituted by the making of personified decision as to certain persons which is aimed at the satisfaction of human needs and interests and in the determination of mutual rights and obligations of such subjects which will realize the corresponding legal norm. Besides, the quantitative indexes are determined of mentioning such notions as the “need” and “interest” in the law-enforcement acts. Thus, – according to the sphere of vital activity the most frequently mentioned are the personal (20 instances) and political (20 instances) needs and interests. This is conditioned by the fact that they are most frequently not satisfied or only partially satisfied. The personal needs and interests reflect the person’s individuality (traits of character, thoughts, consciousness, behavior), its autonomy. And quite frequently the other people make impact or pressure on the consciousness of an individual, besides, the thoughts and views of the people can be discriminated due to certain circumstances. Political needs and interests reflect the possibility of the state and local government in the determination and enforcement of their politics, and, thus, they also can be frequently discriminated; – according to the subject-bearer, the needs and interests classified as individually-collective are the most widely used (19 instances). This can be explained by the fact that they as compared to exclusively collective and individual ones are always connected with the specific situation, which is usually the subject of regulating the law-enforcement judicial decisions.
