Стаття присвячена дослідженню важливого елемента кримінально-процесуального доказування – преюдиціальних фактів. Термін «преюдиція» у процесуальній науці означає «вирішення питання наперед; заздалегідь прийняте рішення; обставини, що дають змогу робити висновки про наслідки». Преюдиція як правове явище закріпи- лось завдяки римським юристам, які певними правовими діями створювали
судові рішення з метою застосування їх у певній майбутній справі. Остаточно преюдиція оформилась у праві
Франції та Німеччини, що надалі зробило можливим імплементацію преюдиції в законодавчу практику європейських держав. Значення преюдиції багатогранне, вона може розглядатися як правозастосовний факт; як факт, встановлений судом; як висновок, зроблений одним судом і який є обов’язковим для
іншого суду; як інтелектуально-вольова діяльність із доказування; як властивість окремих правових явищ; як
прийом юридичної техніки. Преюдиція має багато спільного з такою правовою категорією, як пре- цедент, але головною відмінністю її є те, що прецедент стосується загалом юридичного процесу, а преюдиція реалізується лише у сфері доказування. Також у статті було досліджено місце преюдиції у предметі доказування. На відміну від доказів, які входять у предмет доказування, преюдиціальні факти вже проходили процесуальний порядок доказування: збирання, перевірку й оцінку, а також зроблено відповідні висновки, які знайшли своє
відбиття в судовому рішенні. Під час застосування преюдиціальних фактів у процесі доказування ці факти також будуть проходити етапи збору, дослідження та оцінки, але з певними відмінностями від доказів.
Преюдиція – категорія міжгалузева. В нормах цивільного, господарського та адміністративного процесів також містяться правила застосування преюдиціальних фактів, які мають певні відмінності від норм кримінального процесу. Норми цивільного процесуального, господарського процесуального та адміністративного судочинства звільняють сторони від обов’язку доказування преюдиціальних фактів, а норми кримінального процесуального законодавства встановлюють, що преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має рішення національного суду або міжнародної судової установи. Також у статті було окреслено характерні риси преюдиції.
The article is devoted to the investiga- tion of an important element of criminal procedural evidence – the prejudicial facts. The term “prejudice” in procedural science means “the solution of the question before hand; a decision made in advance; circumstances that allow us to draw conclusions about the consequences”. Prejudice, as a legal phenomenon, was entrenched by Roman lawyers who, through certain legal actions, created court decisions in order to apply them in a future case. Ultimately, the prejudice of France and Germany took shape, which in the future made it possible to implement the prejudice in the jurisprudence of European states. The value of a prejudice is multifaceted, it can be considered as a factual fact; as a fact established by the court; as a conclusion made by one court and binding on another court; as intellectual-will- ful activity on proving; as a property of particular legal phenomena; as a technique of legal technique. Prejudice has a lot in common with a legal category such as precedent, but the main difference is that the precedent applies to the whole legal process, and the prejudice is only realized in the sphere of evidence. The article also explored the place of prejudice in the subject of proof. Unlike the evidence which is the subject of proof, the prejudicial facts have already passed
the procedural order of proving: collection, verification and evaluation, as well as the relevant conclusions, which were reflected in the court decision. When applying the prejudicial facts in the process of proving, these facts will also pass the stages of collection, research and evaluation, but with certain differences from the evidence. Prejudice is a cross-industry category. The rules of civil, economic and adminis- trative processes also contain rules for the application of prejudicial facts, which have certain differences from the rules of criminal proceedings. Rules of civil procedural, commercial procedural and administrative justice exempt the parties from the obligation to prove the prejudicial facts, and the rules of criminal procedural law stipulate that the prejudicial ruling for the court that
decides the admissibility of the evidence is decided by a national court or international court. The article also outlined the characteristic features of prejudice.
