Стаття присвячена розгляду основних наукових положень щодо розмежування зобов’язально-правового та речово-правового правочинів в юридичних механізмах виникнення та переходу суб’єктивних цивільних прав у контексті принципів роз’єднання та абстракції. Встановлено, що вони є результатом осмислення німецькими вченими-пандектисками юридичного механізму виникнення суб’єктивних цивільних прав на підставі цивільно-правового договору. Базуючись на цих принципах, зокрема німецьке цивільне законодавство розмежовує зобов’язально-правовий і речово-правовий правочини як підстави перенесення титулу. Для прикладу, укладення договору купівлі-продажу являє собою зобов’язально-правовий акт. За німецьким цивільним законодавством його не досить для переходу прав. Наступною стадією є вчинення речово-правового правочину – домовленості про перехід прав, що вчиняється продавцем і покупцем і може мати форму, зокрема фактичної передачі речі. Водночас у сучасних умовах концепція принципів роз’єднання та абстракції є предметом дискусії. Одним із її вразливих місць є вольовий аспект, адже відповідно до загальноприйнятої наукової позиції зобов’язально правовий правочин є каузальним і спрямовується на спричинення певних юридичних наслідків. Також речово-правий правочин вчиняється з тією самою метою, однак не має своєї власної каузи. У зв’язку з цим співвідношення між обома правочинами породжує питання необхідності існування речово-правового акту як окремого правочину в юридичному механізмі виникнення і переходу суб’єктивного цивільного права. Сучасні вчені зазначають, що подвійність правочинів забезпечує подвійний захист учасників відповідних правовідносин. У разі недійсності зобов’язально-правового правочину речово-правовий зберігає свою чинність. Тому реституція може мати місце лише у разі визнання недійсними обох правочинів. Автор резюмує, що розмежування зобов’язально-правового і речово-правового правочинів змушує учасників відповідних правовідносин бути більш уважними під час їх вчинення. Крім того, таке розмежування подвоює організаційні і фінансові витрати на передачу відповідного суб’єктивного цивільного права і створює додаткові навантаження на суди у разі виникнення юридичного конфлікту. У зв’язку з цим необхідність розмежування зобов’язально-правового і речово-правового правочинів у механізмі виникнення і переходу суб’єктивних цивільних прав зараз залишається дискусійною.
The article is devoted to consideration the main scientific provisions concerning distinction of contractual and proprietary acts in legal mechanism of establishment and transfer of subjective civil rights with regard to principles of division and abstraction. Establishing such principles is a result of comprehension by German pandectists the legal mechanism of establishing civil rights on the basis of contract. Basing on these principles German civil legislation divides contractual and proprietary transactions as ground for title transfer. For example conclusion sales-purchase contract is a contractual act. But it is not enough for right transfer according to German civil legislation. The next stage is proprietary act – agreement of right transfer concluded between salesman and purchaser that can take shape of material act of thing transfer. But in actual circumstances principles of division and abstraction generate discussion. One of the main weak spots of analyzed concept is will. According to common theoretical position contractual act is causal and aims at effect some consequence. At the same time proprietary act follows the same aim but doesn’t have own causa. Relation between both transactions raises the question of necessity of proprietary act as separate deal in legal mechanism of establishment and transfer of subjective civil rights. Modern scientists note that double transactions provide double protection of dealing parts rights. In case of invalidation of contractual act the proprietary act saves its validity. In this point of view restitution can be caused only when both acts recognized as invalid. The author concludes that division of contractual and proprietary transactions makes necessitate dealing parts to be more attentive when committing them. Moreover such division doubles all organizational and financial expenses on right transfer and loads on courts when juridical conflicts arise. That’s why necessity of distinction contractual and proprietary transactions in legal mechanism of establishment and transfer of subjective civil rights is staying debatable nowadays.
