У статті визначено теоретичні та практичні проблемні питання інституту референдуму як форми безпосередньої демократії та напрями їх вирішення в законодавстві України. Розглянуто ґенезу появи терміна «референдум», розвиток інституту референдуму у Швейцарії та доведено, що понад 50% усіх проведених загальнонаціональних референдумів у світі припадає саме на неї, а також стверджується, що референдум у Швейцарії є справжнім механізмом впливу громадськості на вироблення державної політики. Обґрунтовано, що не можна змішувати або ототожнювати термін «вибори» з терміном «референдум» у зв’язку з тим, що їхня відмінність полягає в об’єкті волевиявлення виборців. Констатується, що після Другої світової війни і завершення процесів деколонізації референдум стає загальновизнаним, універсальним інститутом безпосередньої демократії та закріплюється в конституціях більшості держав світу. Наведено приклади проведення референдумів в Україні та звернуто увагу на те, що рішення референдуму від 16 квітня 2000 р. так і не було імплементовано до вітчизняного законодавства. Зазначено, що референдум, який
вважається найдемократичнішою формою волевиявлення громадян, закріплено на конституційному рівні в 36 із 42 держав континентальної Європи. Наголошується, що референдум виконує в суспільстві визначальну роль, є способом формування громадської думки, формою реалізації політичних прав громадян, а також може використовуватися навіть у демократичній державі як противага представницькій демократії, але за дотримання певних умов. По-перше, питання, яке виноситься на референдум, повинно бути доступним для розуміння звичайному виборцю; по-друге, до початку проведення референдуму слід попередньо обговорити питання, що виноситься на розсуд виборців, насамперед у засобах масової інформації. Тільки за виконання цих умов референдум дає можливість народу висловити свою волю та уникнути політичного маніпулювання з боку держави. Наведено думки окремих науковців щодо поняття терміна «референдум». Констатується, що в юридичній літературі термін «плебісцит» вважається синонімом терміна «референдум». При цьому звернуто увагу на те, що смислове позначення цих термінів не завжди збігається, і тому в різних державах чинне законодавство по-різному підходить до зазначених інститутів. Тобто плебісцит розглядається як один із різновидів референдуму за предметом, водночас за своєю політико-правовою природою і порядком проведення вони є тотожними. Підтримано пропозицію В. Ковальчука про те, що в новому законі про всеукраїнський референдум повинно бути передбачено право на проведення консультативних референдумів, зокрема «плебісцитних референдумів». Обґрунтовано доцільність вивчення позитивного досвіду зарубіжних демократичних держав щодо проведення референдумів, внесення необхідних змін і доповнень до розділу ІІІ «Вибори, референдум» Конституції України та прийняття законодавчого акта про всеукраїнський референдум, відсутність якого негативно впливає на подальший розвиток демократичних засад, розвиток громадянського суспільства взагалі, та підвищення ролі громадян у прийнятті найважливіших рішень внутрішньополітичного та зовнішньополітичного значення зокрема.
The article identifies theoretical and practical problems of the referendum institute as a form of direct democracy and directions of their solution in the legislation of Ukraine. The genesis of the term “referendum” was considered, the development of the referendum institute in Switzerland, and it was proved that more than 50 percent of all national referenda held in the world belong to it, and it is stated that the referendum in Switzerland is a real mechanism of influence of the public on policy making. It is justified that the term “elections” cannot be confused or equated with the term “referendum” because their difference lies in the object of the will of the voters. It is stated that after the Second World War and the completion of the decolonization process, the referendum became a universally recognized, universal institution of direct democracy and enshrined in the constitutions of most states of the world. Examples of holding referendums in Ukraine are given and attention is drawn to the fact that the referendum decision of April 16, 2000 has not been implemented in national legislation. It was noted that the referendum, which is considered to be the most democratic form of expression of the will of citizens, is fixed at the constitutional level in 36 of the 42 states of continental Europe. It is emphasized that the referendum plays a decisive role in society, is a way of forming public opinion, a form of exercising citizens’ political rights, and can also be used even in a democratic state as a counterweight to representative democracy, but subject to certain conditions. First, the referendum question must be accessible to the ordinary voter; secondly, before the referendum is held, the issues that are at the discretion of the voters should be discussed beforehand, especially in the media. Only by fulfilling these conditions does the referendum enable the people to express their will and avoid political manipulation by the state. The opinions of some scholars on the concept of the term “referendum” are given. It is stated that the term “plebiscite” is considered synonymous with the term “referendum” in the legal literature. Attention is drawn to the fact that the meaning of these terms does not always coincide, and therefore, in different countries, the current legislation differently approaches these institutions. That is, plebiscite is regarded as one of the varieties of referendum on the subject, at the same time, by their political and legal nature and procedure, they are identical. V. Kovalchuk’s proposal that the new law on the all-Ukrainian referendum should provide for the right to hold consultative referendums, including “plebiscite referendums”, was supported. The expediency of studying the positive experience of foreign democratic states regarding the holding of referenda, making necessary changes and additions to section III “Elections, referendum” of the Constitution of Ukraine and adopting a legislative act on the all-Ukrainian referendum, the absence of which adversely affects the further development of the society, which further influence the further development of society, are substantiated, and enhancing the role of citizens in making major political and foreign policy decisions in particular.
