The article is focused on the issues of administrative and corruption
obstacles in the sphere of acknowledgement a qualification of seafarers in
Ukraine. The ways and means of sterngtheing institutional capacity and
optimizing legal regulation of this sphere are defined. The attention is focused
on the modern shortcomings of the organization of certification of seafarers in
Ukraine, the insufficient national policies and the significant corruption risks.
Current Ukrainian legislation and main trends of institutional developments in
the field are reviewed. The emphasis is made on the need of implementation
of internationally recognized and best foreign practices to improving the
efficiency of the seafarers’ certification systems. The EU standards in the
sphere of reassessment of third countries are considered, and their application
is proposed by Ukraine. Also, the attention is focused on the need to introduce the new IT-technologies into the certification process of seafarers. In addition,
the establishment of an audit mechanism of the national certification procedures
and, in the conditions of their proper organization, the concession of the right to
their domestic implementation are proposed. Summing up, the author outlines a
set of ways and means to improve the procedure of certification of seafarers for
seafarers in Ukraine. They include: the strict compliance with the requirements
of the international agreements and the approximation of national practices
to the EU standards; the ensuring transparency in the process of training and
certification of seafarers, the introduction of modern IT-technologies for this
purpose; the reform of the control’s systems of the educational institutions’
activity, the increasing an interest of seafarers in maintaining integrity when
obtaining certificates.
Статтю сфокусовано на питаннях адміністративних та корупційних перешкод у сфері визнання кваліфікації моряків в Україні. Визначено шляхи
та засоби укріплення інституційного потенціалу та оптимізації правового
регулювання цієї сфери. Увагу акцентовано на сучасних недоліках організації дипломування моряків в Україні, недоліках національної політики та
значних корупційних ризиках. Розглядається діюче українське законодавство
та основні тенденції інституційного розвитку у цій галузі. Акцент робиться
на необхідності впровадження міжнародно визнаних та найкращих зарубіжних практик для підвищення ефективності систем дипломування моряків.
Розглядаються стандарти ЄС у сфері переоцінки третіх країн, пропонується
їх застосування Україною. Також увагу зосереджено на необхідності впровадження нових ІТ-технологій у процес дипломування моряків. Окрім того,
пропонується створення механізму аудиту національних процедур сертифікації та, за умови їх належної організації, надання права на їх застосування.
Підводячи підсумок, автор окреслює набір шляхів та засобів вдосконалення
процедури дипломування моряків в Україні. Вони включають: суворе дотримання вимог міжнародних угод та наближення національної практики до
стандартів ЄС; забезпечення прозорості процесу підготовки та дипломування моряків, впровадження для цього сучасних ІТ-технологій; реформування систем контролю діяльності навчальних закладів, збільшення зацікавленості моряків у збереженні доброчесності при отриманні сертифікатів.
