Дисертаційна робота є першим комплексним монографічним
дослідженням застосування рішень Європейського суду з прав людини
Конституційним Судом України у своїй інтерпретаційній діяльності.
Здійснене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати низку нових
наукових положень та практичних рекомендацій щодо застосування
Конституційним Судом України рішень Європейського суду з прав людини
при здійсненні інтерпретаційної діяльності.
Запропоновано періодизацію розвитку теорії та практики
інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України та виокремлено
чотири періоди: передісторія – до жовтня 1990 року; становлення – із
24.10.1990 до 16.10.1996 р.; розвиток - із 16.10.1996 р. і до 13.07.2017 р.;
вдосконалення – сучасний період, що починається із 13.07.2017 р. і триває до
сьогодні.
Зроблено висновок, що інтерпретаційна діяльність Конституційного
Суду України є ширшою за надання офіційного тлумачення норм
Конституції України, вона охоплює також тлумачення під час перевірки
конституційності нормативних актів, публічних (внутрішніх та міжнародних)
договорів (та під час розгляду конституційних скарг).
В дисертаційному досліджені розкрито роль рішень Європейського
суду з прав людини як джерела конституційного права України, що має
складну, комплексну природу, поєднуючи у собі властивості одночасно
правоінерпретаційного акту та судового прецеденту, при цьому, застосуванню у якості джерела права підлягають не лише рішення
постановлені Європейським Судом щодо України, але й відносно усіх
держав-учасниць ЄКПЛ.
Під принципами застосування рішень ЄСПЛ КСУ запропоновано
розуміти основні засади та імперативні, стійкі ідеї, якими послуговуються
судді Конституційного Суду України при застосуванні рішень ЄСПЛ у
процесі здійснення інтерпретаційної діяльності КСУ. У ході дослідження
також виокремлено загальні та спеціальні принципи застосування рішень
Європейського Суду з прав людини Конституційним Судом України у своїй
інтерпретаційній діяльності. До загальних принципів застосування рішень
ЄСПЛ КСУ у інтерпретаційній діяльності належать: верховенство права,
правова визначеність як його елемент, верховенство конституції,
динамічність інтерпретації, справедливість, пряма дія прав та свобод і
принцип зв’язаності правом (принцип самообмеження Конституційного Суду
України). До спеціальних принципів застосування рішень ЄСПЛ КСУ у
інтерпретаційній діяльності слід віднести принцип дружнього ставлення до
міжнародного права, принцип субсидіарності застосування рішень ЄСПЛ,
«належності» застосування КСУ рішень ЄСПЛ у своїй інтерпретаційній
діяльності та принцип «автономності» інтерпретації із застосуванням рішень
ЄСПЛ, принцип діалогу суддів.
У дисертаційному дослідженні також пропонується внесення
доповнень до Закону України «Про Конституційний Суд України», які б
передбачили можливість зміни рішення КСУ у разі визнання його таким, що
суперечить ЄКПЛ. Тобто, у разі, коли міжнародною судовою установою буде
встановлено, що рішення КСУ суперечить ЄСПЛ, передбачити надання
можливості КСУ переглядати таке рішення за умови висловленої ініціативи
зацікавлених сторін за нововиявленими обставинами.
Аргументовано, що рішення Європейського суду з прав людини є
джерелом конституційного права України, яке має складну, комплексну
природу, поєднуючи у собі властивості одночасно правоінерпретаційного акту та судового прецеденту, при цьому, застосуванню у якості джерела
права підлягають не лише рішення постановлені Європейським Судом щодо
України, але й відносно усіх держав-учасниць ЄКПЛ.
Встановлено, що обрання способу застосування рішень ЄСПЛ КСУ у
своїй інтерпретаційній діяльності визначає якість отриманого в її результаті
тлумачення. Найбільш доцільним, як з точки зору юридичної техніки, так і
доступності для розуміння тексту судового рішення, є казуїстично-
змістовний спосіб використання рішень Європейського Суду з прав людини
КСУ при здійсненні інтерпретаційної діяльності. Пропонується розробка та
нормативне закріплення правил застосування Конституційним Судом
України рішень Європейського суду з прав людини у своїй інтерпретаційній
діяльності шляхом доповнення Закону України «Про Конституційний Суд
України» нормою про необхідність підвищення кваліфікації суддів, зокрема,
щодо застосування КСУ практики ЄСПЛ при написанні судових рішень.
Програма підвищення кваліфікації повинна включати теми, пов’язані із
юридичною технікою застосування рішень ЄСПЛ, ознайомленням із
відповідною практикою ЄСПЛ у співвідношенні до поділу на підтеми згідно
із статтями ЄКПЛ, обмін досвідом із суддями ЄСПЛ та суддями зарубіжних
країн. Організацію таких навчань пропонується віднеcти до компетенції
Національної школи суддів України, оскільки у цієї установи наявний
відповідний досвід та можливості.
В дисертаційному дослідженні з’ясовано, що конфлікт правових
позицій ЄСПЛ і конституційного суду держави - поширене явище у сучасних
правових системах. Водночас така ситуація має негативний характер.
Закріплення на нормативно-правовому рівні місця не лише ЄКПЛ, а й
практики ЄСПЛ у внутрішньому праві дало б змогу уникнути таких ситуації
у вітчизняній правовій дійсності. Вбачається, що будучи актами тлумачення
ЄКПЛ рішення ЄСПЛ стали самостійним джерелом права з огляду на
абстрактну форму норм ЄКПЛ. При цьому, місце рішень ЄСПЛ повинне
визначатися на одному рівні із ЄКПЛ, адже інше призводить до порушення принципу правової визначеності та створює умови, за яких держави можуть
маніпулювати та виконувати лише зручні для них рішення ЄСПЛ. У цьому
контексті автором виокремлено шляхи запобігання виникненню конфліктів
між правовими позиціями Конституційного Суду України та ЄСПЛ, а саме:
нормативне визначення моделі співвідношення вітчизняного законодавства;
нормативне визначення меж імплементації норм ЄСПЛ та практики ЄСПЛ у
вітчизняному праві; нормативне закріплення обов’язку держави враховувати
рішення ЄСПЛ при тлумаченні національного законодавства та конституції;
визначення місця рішень ЄСПЛ в ієрархії внутрішньодержавних правових
актів за юридичною силою.
Запропоновано дефініцію нормативно-ціннісного орієнтиру як
формального вираження орієнтовного (мінімального) рівня забезпечення та
захисту позитивним правом природних і суспільних благ. Обґрунтовано, що
рішення ЄСПЛ виступають в якості нормативно-ціннісного орієнтира при
формуванні правових позицій КСУ. Застосування стандартів, розроблених
Європейським судом із прав людини, розуміння процесу та механізмів
інтерпретації, використаних задля їх встановлення, має фундаментальне
значення для правильного забезпечення цих стандартів на національному
рівні, особливо з урахуванням того, що на національному рівні саме
Конституційний Суд України є одним із основних імплементаторів практики
ЄСПЛ у внутрішню правову систему.
