Актуальні проблеми політики. - 2021. - Випуск 68
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Зарубіжні тренди соціальної політики захисту ветеранів(ВД "Гельветика", 2021) Воробйова, Г. В.; Зозуля, С. С.; Vorobyova, G. V.; Zozulya, S. S.Глобалізаційні та інтеграційні процеси, імплементація міжнародно-правових норм, уніфікація національного законодавства є тенденціями сьогодення, які не лише існують у правовому полі, а й формують ідеологічне ставлення та світогляд загалом. Сучасний стан зовнішніх і внутрішніх чинників для української держави в умовах перехідного періоду становлення демократичних засад та на тлі економічної й політичної кризи стає ключовим у процесі обрання курсів внутрішньої та зовнішньої політики. Формування державної політики тісно пов’язане з реалізацією основних цілей щодо захисту своїх громадян із правового та соціального боку, забезпечення державного розвитку безпеки й економічного добробуту, адже саме держава відповідає за рівень життя своїх громадян. Соціальний захист населення завжди був державною турботою, а правильна побудова соціальної політики безумовно ґрунтувалася на обранні системи й механізмів державного управління та на економічних держбюджетних можливостях країни. Соціальний захист ветеранів війни – одне із загально державних завдань, що пов’язане з гарантуванням безпеки країни, формуванням її ідеологічних засад, вихованням молоді в пошані до тих, хто захищає свою батьківщину та честь. Вивчення досвіду зарубіжних країн та історичного шляху українського державотворення свідчить про можливість вироблення стратегічних напрямів соціальної політики в обґрунтованому, найкращому та найменш затратному руслі. Саме тому дослідження в цьому напрямі привертають дедалі більшу увагу як теоретиків, так і практиків. У представленій статті досліджуються основні системні відмінності досвіду соціальної політики зарубіжних країн. Шляхом порівняльного аналізу розкрито поняття «соціальна політика», умови та чинники формування державної соціальної політики щодо захисту ветеранів війни. Дослідження тенденцій національної соціальної політики дало змогу обґрунтувати комплексність політичних механізмів управління системою національного соціального захисту, а також підкреслити відмінності в побудові соціального захисту в Україні та за кордоном.Документ Відеоблоги як інноваційний засіб політичної комунікації.(ВД "Гельветика", 2021) Вітман, К. М.; Кормич, А. І.; Vitman, K. M.; Kormych, A. I.Стаття присвячена актуальній проблемі політичної дійсності, бо сучасна світова та національна практика переконливо доводять, що інформаційно-комунікаційний чинник відіграє важливу роль у всіх без винятку суспільних трансформаціях. Тому розробка політичних стратегій та вибір форм по літичної тактики напряму залежать від ефективності політичної комунікації. Своєю чергою результа тивність комунікації зумовлена спроможністю суб’єктів політики застосовувати технологічні новації, які надають їм переваги в інтеграції людського потенціалу навколо вибраної мети, забезпечують ви значення пріоритетних цілей тощо. Щоб виконувати такі функції, технологічні підходи мають бути адекватними суспільним можливостям і відповідати вимогам часу. Цифрова епоха змінює формат спілкування, переміщує його у віртуальний простір, робить більш оперативним та масовим. З актив ним впровадженням Інтернет-технологій дістав розвитку і такий засіб комунікації, як блогосфера. У цій статті проаналізовано вплив саме «відеоблогів» на політичне і суспільне життя. Функціонування політичних Інтернет-комунікацій в українському суспільстві стало джерелом формування масової прямої демократії, що сприяє подоланню кризи формальної демократії, яка проявляється в її тради ційних інститутах. Нині ми є свідками зростання суспільного статусу популярних блогерів, які стають неформальними соціальними і політичними лідерами і виражають думки і настрої широких верств. Виокремлено переваги та недоліки цього виду політичної комунікації. Акцентовано на тому, що лі дер думки – блогер, має не просто демонструвати абстрактну політичну позицію, а й брати участь у політичному житті суспільства. Розвиток блогів призвів до того, що вони можуть використовуватись для пропаганди політичних ідей, контрпропаганди, для комерційних цілей, включаючи збір коштів на виборчу кампанію. Широкий спектр можливостей зумовлює потребу використання блогінгу для презентації конкретних інтересів у політиці та критики політичних опонентів.Документ Історичний досвід попередження злочинів у зарубіжних країнах, що вчиняються неповнолітніми.(ВД "Гельветика", 2021) Ужитчак, А. Ю.; Uzhytchak, A. Yu.Стаття присвячена дослідженню злочинності неповнолітніх у зарубіжних країнах в різний час та виокремлення особливостей характеру суспільної небезпеки злочинності серед неповнолітніх. Виявлено обставини, що підштовхували неповнолітніх до скоєння злочинних діянь у різні проміжки часу і в різних країнах. Під час проведення комплексного дослідження злочинності неповнолітніх було з’ясовано, що, крім негативного впливу сім’ї та недоліків у шкільному вихованні, на протиправну поведінку впливають недостатня увага з боку держави і громадськості, вплив засобів масової інформації, наркотизації і алкоголізації, неналежна організація дозвілля неповнолітніх. Автори дізналися про заходи, які застосовуються до неповнолітніх у зарубіжних країнах для попередження протиправної поведінки, а також про вік, з якого починається кримінальна відповідальність. Ці заходи можна поділити на кримінально-правові, що застосовуються як покарання за скоєний злочин, і профілактичні. Було зазначено, що існує правова, соціальна та економічна причина цих злочинів, а також було розглянуто ефективність минулого та сучасного законодавства щодо їх запобігання і подолання. Було виділено різновид санкцій, котрі застосовувалися до неповнолітніх за скоєння злочинів. З’ясовано, що в більшості європейських держав робляться спроби, спрямовані на пошук способів уникнути судового розгляду і винесення вироку щодо неповнолітнього. У разі вчинення правопорушення неповнолітнім, що не має тяжкого характеру, можуть бути застосовані альтернативні заходи, які не направляють справу до судового розгляду. Наприклад, «ознайомлення з законом», яке відбувається в офіційній розмові з підлітком і його батьками. В Японії також існують сімейні суди і пункти з керівництва дітьми. У Голландії робота з підлітками, які входять до «групи ризику», становить обов’язковий компонент загальної соціальної роботи. Традиційно вона здійснюється в громаді, за місцем проживання та навчання неповнолітнього. Цей зарубіжний досвід можна застосовувати на практиці у нашій державі.Документ Роль стратегічного мислення у зовнішньополітичному плануванні та управлінні(ВД "Гельветика", 2021) Гриценко, А. А.; Hrytsenko, A. A.У статті розглянуто суть концепту стратегічного мислення та його важливість для формування державної політики національної безпеки в цілому та зовнішньої політики зокрема. Аналіз наукової літератури зі стратегії і бізнес-освіти, який був систематизований та узагальнений, дав змогу виявити два основні погляди на концепт стратегічного мислення: феноменологічний, за яким стратегічне мислення розглядається як феномен або когнітивна здібність управлінця, якій притаманні визначені атрибути, та процесуальний, за яким стратегічне мислення трактується як процес. Спираючись на отримані дані, було сформульовано авторське визначення багатоаспектного терміна «стратегічне мислення» та розкрито його сутність, що забезпечило розуміння самого процесу стратегічного мислення. Поряд з цим, концепт адаптований під контекст безпекових та зовнішньополітичних досліджень. Стратегічне мислення тут визначається основою системи державного стратегічного планування, завдяки якому вибудовується цілісна політика національної безпеки. Здійснено спробу окреслити основні характеристики стратегічного мислення як інструменту концептуалізації майбутнього та проєктування політики національної безпеки. Запропоновано інтегровану схему стратегічного процесу (стратегування) та надано її детальний опис. Визначено, що стратегічне мислення відображається у поведінці та впливає на формулювання національних інтересів, процеси прийняття рішень, постановки цілей і реагування на кризові ситуації. Тобто стратегічне мислення є основою системи державного стратегічного планування, завдяки якій держава вибудовує основні напрями політики національної безпеки. Водночас джерелами формування стратегічного мислення є культурно-історичний контекст та стратегічні знання. Наведені приклади з історії світової політики, які демонструють успішне та помилкове застосування стратегічного мислення під час вироблення зовнішньополітичної лінії. За результатами дослідження зроблені висновки, що акцентують на визначній ролі стратегічного мислення у стратегуванні, формуванні політики національної безпеки та зовнішньої політики. Перспективні напрямки подальших досліджень, таким чином, можуть бути пов’язані з розробкою уточненого переліку атрибутів стратегічного мислення, а також моделі процесу навчання розвитку стратегічного мислення.Документ Науково-теоретичне осмислення проблем розповсюдження ядерної зброї в підходах західних вчених(ВД "Гельветика", 2021) Мироненко, В. В.; Myronenko, V. V.У статті досліджено характерні особливості в підходах науковців західних політологічних шкіл щодо проблем розповсюдження ядерної зброї. Визначено фактори впливу політичних режимів у державах на доктринальні основи політики нерозповсюдження ядерних озброєнь. У процесі дослідження використано методи зі сфери політичних наук, зокрема метод порівняльно-інституційного аналізу, суть якого полягає в зіставленні різних науково-теоретичних характеристик державної політики у сфері розповсюдження ядерної зброї. Важлива увага приділена класичному нормативно-інституційному методу нормативного підходу, який оперує ціннісними оцінками науково-теоретичних і аналітичних підходів та результатів дослідження, який здійснюється з використанням критеріїв подібних оцінок, що містяться в доктринальних оцінках політичних програм, у фокусі яких перебувають ракетно-ядер ні потенціали. Використання методу порівняльно-інституційного аналізу дало змогу сформувати ключовий момент методологічного розділу прикладного дослідження, який полягає в операціоналізації понять теоретичної гіпотези досліджень вчених, наукові підходи яких є у фокусі дослідження статті. У статті доведено, що дослідження наукових підходів засвідчує наявність спільної позиції науковців щодо особливостей типів політичних режимів держав, в умовах яких держава може бути потенційним учасником ракетно-ядерної політики як суб’єкт. Зокрема, слід резюмувати, що серед таких держав лідирують держави з демократичними режимами (США, Велика Британія, Франція тощо), проте держави з авторитарними і тоталітарними режимами представлені в меншій кількості серед суб’єктів ракетно-ядерної політики (Російська Федерація, КНР, КНДР). Характерною ознакою політики держав із ракетно-ядерними комплексами дослідниками визнана тенденція до здебільшого дотримання норм міжнародно-правового регулювання ядерної політики, що позначилося на низькій світовій тенденції розповсюдження ракетно-ядерного озброєння. Наукові дослідження засвідчують, що домінують економічний фактор і фактор міжнародної економічної інтеграції, котрі впливають на стримування розповсюдження ракетно-ядерних озброєнь.Документ The impact of the Iranian presidents on tehran’s nuclear policy.(ВД "Гельветика", 2021) Cheban, O. Ya.; Чебан, О. Я.У статті обговорюється актуальне питання президентських виборів в Ірані та можливий вплив нового іранського президента на ядерну політику Ірану. Ядерна політика попередніх іранських президентів також була проаналізована для визначення рівня залежності президента від іранського верховного лідера. У статті розглядаються дослідницькі завдання, пов’язані з аналізом відносин між іранськими президентами та верховними лідерами, порівнянням ядерної політики різних іранських президентів та оцінкoю можливого результату президентських виборів 2021 року для майбутнього розвитку іранської ядерної політики. Зазначається, що метою дослідження є визначення ролі іранських президентів у розвитку іранської ядерної програми та переговорах щодо неї з міжнародним співтовариством. У роботі використані такі методи дослідження, як контент-аналіз, порівняльний аналіз та системний аналіз. У статті згадується, що більшість іранських президентів були відсторонені від правлячої еліти після закінчення президентських термінів, і це один із випадків, який демонструє обмеженість президент ської влади в Ірані. Стаття нагадує, що лише президенту Алі Хаменеї вдалося успішно продовжити свою політичну кар’єру після свого президентства, оскільки він став Верховним лідером після смерті аятоли Рухолли Хомейні в 1989 році. У статті зроблено висновок, що перші три іранських президенти (А. Банісадр, М. Алі Раджаї та А. Хаменеї) мали дуже обмежену владу, a наступні чотири президенти (А. Хашемі Рафсанджані, М. Хатамі, М. Ахмадінежад та Х. Рухані) мали більший вплив на ядерну полі тику Ірану, хоча їхня влада залишалася обмеженою. Зроблено припущення, що нинішній верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї мав складні стосунки з іранськими президентами, і з цієї причини він міг вирішити ще більше обмежити вплив наступного іранського президента на ядерну політику Ірану; i це може бути основною причиною того, чому більшість видатних реформicтських і поміркованих кандидатів не мали права брати участь у президентських виборах 2021 року, що гарантує перемогу консервативного i лояльного до Верховного лідера політика. У статті зроблено висновок, що, незважаючи на внутрішню та зовнішню політичну напруженість навколо іранських президентських виборів 2021 року, наступний президент Ірану не матиме значного впливу на ядерну політику Ірану, яку надалі визначатиме Верховний лідер.Документ The nature and varieties of separatism in the modern world(ВД "Гельветика", 2021) Polovyi, M. A.; Khevtsuriani, Amiran; Польовий, М. А.; Хевцуріані, А.Визначено, що сьогодні все світове співтовариство вступає в нову еру, яка характеризується появою численних і широко розповсюджених явищ та викликів світової цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресивний націоналізм, релігійна нетерпимість, а також усе більш стійкий політичний сепаратизм. Розпад ряду політичних держав в Азії, Африці та Європі, руйнівний потенціал дезінтеграції народів, які тривалий час існували в рамках єдиної державності, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки лише національної, а й регіональної безпеки, набуваючи дедалі більше міжнародного аспекту. Ці сепаратистські рухи використовують у своєму арсеналі не лише мир ні демонстрації, але й такі насильницькі форми, як повстання, а також несуть терористичні загрози. Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, набуття все нових і нових форм і методів. Окремі політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистської орієнтації використовують насильницькі методи для досягнення своєї мети. Зазначено, що наша епоха – це епоха глобалізації всіх аспектів суспільного життя, посилення взаємодії та взаємної співпраці різних народів, держав, цивілізацій та культур. Зазначено, що в усі часи люди обмінювались матеріальними та духовними цінностями. Більш того, з розвитком людства цей обмін дедалі більше посилювався. Національні сектори економіки перетворилися на міжнародні, зміц нилися торговельно-економічні, культурні, соціальні та політичні зв’язки. Сепаратизм як явище вивчається з різних позицій: як на рівні самої політології, так і на транснауко вому рівні. Важливим завданням у цьому дослідженні є аналіз витоків сепаратизму та механізмів його виникнення в різних історико-географічних умовах.Документ The concept and typology of political parties and party systems.(ВД "Гельветика", 2021) Martsikhiv, Kh. R.; Voitovych, V. Yu.; Марціхів, Х. Р.; Войтович, В. Ю.Для сучасних держав роль політичних партій в організації державної влади є надзвичайно важливою темою, оскільки вони є основою належного функціонування якісної системи державного управління. Вони відіграють важливу роль у навчанні та просуванні кадрів у державній політиці, для чого вони є специфічним соціальним ліфтом. Тому вирішення проблем функціонування політичних партій в організації державної влади є, на нашу думку, доцільним питанням для тих країн, які будують демократію. Ретельне вивчення особливостей політичних партій є надзвичайно важливим для розуміння загальних тенденцій політичного процесу. Тому у статті розглянуто питання, пов’язані з визначенням сутності поняття «політична партія», також досліджено, що таке партійна система, її типологія та чинники, що впливають на її встановлення. Проаналізовано процес становлення теорії політичних партій та партійних систем. З’ясовано, що найуживанішим критерієм класифікації партійних систем є кількість партій, які змагаються, що вимірюється показником ефективної кількості партій. Визначено характеристики сучасних політичних партій, їхні функції в політичному процесі. Розгля нуто проблеми функціонування політичних партій, оскільки існування та діяльність політичних пар тій більшості сучасних держав є загальновизнаною нормою та трактується як невіід’ємний атрибут демократичного способу здійснення державного управління. Зроблено висновок, що все частіше політичні партії беруть участь у процесі прийняття рішень на всіх рівнях. Встановлено, що специфікою реалізації державної політики та метою соціального партнерства у світовій практиці є партнерство політичних партій та органів державної влади. Підтверджено, що співпраця державних установ та політичних пар тій для вирішення конкретних питань у світлі громадської думки є звичайною практикою демократичного політичного процесу.Документ Право на здійснення релігійних обрядів під час проходження військової служби представниками національних меншин Російської імперії (ХІХ – поч. ХХ ст.).(ВД "Гельветика", 2021) Войцехівська, Д. Ю.; Voitsekhivska, D. Yu.У статті розглянуто проблема становлення та реалізації права на здійснення релігійних обрядів представниками національних меншин Російської імперії під час проходження ними військової служби. У статті досліджується еволюція політики царського уряду у поширення військового обов’язку на найбільш чисельні національні меншини, які не належали до православного віросповідання і проживали на території південних українських земель, що входили до складу Російської імперії. Встановлено, що протягом ХІХ ст. відбувається поступове скорочення раніше наданих привілеїв, пов’язаних зі звільненням від військової служби та збільшення чисельності військовослужбовців, які не належали до православної конфесії. Це своєю чергою змушує уряд вдатися до нормативного регулювання релігій них відносин у збройних силах. На підставі аналізу нормативно-правової бази охарактеризовано основні групи законодавчо закріплених релігійних прав військовослужбовців: присяги у присутності духовної особи свого віроспо відання, право на здійснення обрядів, які визначалися їхньою вірою, а також відвідування духовних установ, право на допуск до військових підрозділів духовних осіб та організацію ними місць богослужінь тощо. Дотримуючись проголошеного принципу віротерпимості, царський уряд поширював ці норми на представників усіх офіційно визнаних конфесій. Здійснено аналіз практики реалізації релігійних прав військовослужбовців у ХІХ – на поч. ХХ ст. Наведено факти, які свідчать як про успішну реалізацію релігійних прав і свобод військовослужбовців, так і про існування обмежень та заборон у праві на здійснення релігійних обрядів представниками національних меншин під час проходження ними військової служби. Проаналізовано державну політику в питанні надання легального статусу військовим священикам не православних конфесій, визначено її непослідовний та суперечливий характер.Документ Проблема державного устрою і поділу влади в теорії Б. М. Чичеріна(ВД "Гельветика", 2021) Зєнкін, М. В.; Zenkin, M. V.Стаття присвячена аналізу системи поділу влади в теорії першого політолога та території Російської імперії Бориса Чичеріна. Аналізується його бачення державного устрою Росії в рамках його ліберальної і західницької концепції. В його політичний теорії помітні погляди, що передбачили теорію легітимності М. Вебера і проблему політичних культур, розроблену Г. Алмондом і С. Вербою. Політолог аналізує гілки влади, вказуючи на необхідність відділення одну від одної як гарантію реалізації прав і свобод громадянина. Він вказує на необхідність не просто механічного поділу влади, а рівноправного співробітництва гілок для найбільш ефективної організації державного управління, намагаючись перенести систему «стримувань і противаг» на вітчизняний політичний ґрунт. Зачіпаються також проблеми співіснування держави з громадянським суспільством, політична еліта, яка Чичеріним іменується «політичною аристократією». Чичерін порівнює конституційну монархію й республіку і робить висновок про те, що не так важливий тип форми правління, скільки розумна організація державного управління та взаємини держави і громадянського суспільства. Вважаючи конституційну монархію, кращою і найбільш стабільною формою правління, він розглядає її розвиток і трансформацію через інститут парламентаризму, де кожна з двох палат відіграє особливу роль, головною з яких є нижня. Стійкість ж і впливовість верхньої палати забезпечується поєднанням різних способів її формування: у спадок, за посадою (державні сановники і верховні судді), за вибором і призначенням монарха. Очевидна його більша симпатія до англійського парламентаризму. Проте, вказуючи на недостатньо високий рівень політичної культури сучасної йому політичної аристократії і близькість Росії до Франції, він віддає перевагу французькому політичному шляху.Документ Інтереси США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні: кінець ХХ – початок ХХІ століття(ВД "Гельветика", 2021) Милосердна, І. М.; Краснопольська, Т. М.; Myloserdna, I. M.; Krasnopolska, T. M.Стаття присвячена аналізу уявлень щодо визначення місця США в межах АТР, їх інтересів та перспектив співпраці з провідними країнами регіону. Встановлено, що в умовах значних змін в усіх сферах життєдіяльності Азіатсько-Тихоокеанський регіон позиціонує себе як перспективний, динамічний та процвітаючий, за яким майбутнє, а серед факторів, які свідчать про це, можна виокремити такі: географічне положення, розташування в межах регіону основних світових економік та політичних акторів, стрімкий інтеграційний процес у межах регіону, який характеризується інтенсивним формуванням регіональних форумів і механізмів, сприяючи тісному взаємовідношенню між основними суб’єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. У межах статті визначені основні стратегічні інтереси США в АТР, серед яких можна зазначити: заохочення економічної лібералізації та інвестиційно-торговельного проникнення на ринки країн субконтиненту, недопущення повномасш табного конфлікту між Індією та Пакистаном та недопущення поширення ядерної зброї поза межами регіону в нестабільні країни, подальша кампанія боротьби з міжнародним тероризмом, розвиток взаємовигідної багатогалузевої співпраці США з Індією, Японією, Австралією в межах так званого «Чотиристороннього діалогу щодо безпеки» (QUAD). Також у статті зазначено, що економічне відновлення США бачиться в безпосередньому зв’язку зі зростанням Азіатсько-Тихоокеанського регіону, становленням вільної торгівлі в регіоні, проте наприкінці ХХ століття спостерігався пріоритет традиційним військово-політичним альянсам, високій мірі мілітаризації американської зовнішньої політики в цьому регіоні. Встановлено, що політика Вашингтону в АТР спрямована в основному на стримування амбіцій і можливостей Китаю як регіонального центру силу, так і провідного політичного актора в перспективі через застосування політичних та дипломатичних заходів стримуючого характеру.Документ Символічний аспект іміджу держави в політичній комунікації(ВД "Гельветика", 2021) Кормич, Л. І.; Савон, К. В.; Kormych, L. I.; Savon, K. V.У статті розглянуто імідж держави як форму політичної комунікації. Проаналізовано модифікацію політичної комунікації у зв’язку з інноваційним розвитком суспільства. Охарактеризовані суб’єкти комунікації (політичні інститути, ЗМІ, громадяни) та кінцева мета політичної комунікації – отримання відповідних реакцій і дій від споживачів цієї комунікації. Визначено, як відбувається зміна сприйняття інформації та відображення реакції на цю інформацію. Розкрита специфіка терміна «політична комунікація» та наведені такі види комунікації, як візуальна, вербальна, перфомансна, міфологічна, художня. Всі ці різновиди комунікації відображені в конструюванні іміджу держави. При цьому в центрі уваги символічна складова частина іміджу, яка розподілена на формальну та неформальну. До формальних зараховано символи, закріплені Конституцією України, а до неформальних – сприйняття народу, лідера, назви держави. Розкрито значення кольорів Державного Прапора України та історичний підтекст Державного Герба України і Державного Гімну України. Окремо проаналізовано вплив сприйняття позицій та дій громадян у складні періоди державного розвитку. Охарактеризовано комунікацію президента з аудиторією на підставі дослідження, проведеного RMA: «Комунікація Президента України у Facebook та Instagram у порівнянні із західними лідерами». Було зроблено висновок щодо можливостей для президента привертати увагу до власної країни, будучи певним символом демократичної держави з вільними виборами. До слідження також переконливо доводять, що соціальні мережі зараз виступають ефективною комунікаційною платформою для політичної діяльності. Реалізація політичної комунікації впливає на емоційну складову частину, стосуючись ірраціонального осмислення інформації. Однак, окрім симулякрів, які впливають на імідж держави, мають проводитись конкретні дії для формування позитивного її сприйняття.Документ Організаційно-правові та матеріально-фінансові засади функціонування місце вого самоврядування в Україні. Проблемні питання реалізації права колективної участі громади у вирішенні питань, що становлять предмет їх відання(ВД "Гельветика", 2021) Крутько, М. А.; Krutko, M. A.У статті розглянуто умови, які склалися та в яких перебуває Україна: нестабільна політична ситуація, економічна криза, слабка й недосконала правова система, що говорить про неякісне функціонування інституту місцевого самоврядування, а отже, й про існування демократизму в найкращих його іпоста сях. Акцентовано увагу на питаннях матеріально-фінансового, технічного, організаційно-правового забезпечення діяльності місцевих органів та на дана не достатньо висвітленій даної проблематики, яка потребує детального дослідження та пошуку шляхів удосконалення функціонування механізму де централізації публічної влади. Визначено, що особливістю регулювання відносин у цій сфері є те, що органи місцевого самоврядування є самостійними при вирішенні питань місцевого значення, а отже, вплив держави на такі відносини є вкрай опосередкованим, зведеним до мінімуму. Встановлено акту альність аналізу правового забезпечення функціонування інституту місцевого самоврядування, адже саме правове регулювання суспільних відносин є потужним інструментом держави, завдяки якому від бувається вплив на суспільні процеси в середині країни, поведінку та свідомість людей. Розглянуто інститут місцевого самоврядування через призму ефективного механізму реалізації безпосередньої демократії в державі. Організаційна і фінансова самостійність надають місцевим органам та посадо вим особам певні гарантії виконання функцій на власний розсуд і ризик без втручання центральних органів державної влади в їхню діяльність. Важливим питанням нині є недосконалість правового регу лювання управління та адміністрування на місцях, а саме: неповна відповідність міжнародним стан дартам місцевого самоврядування, визначених у головному міжнародному документі – Європейській хартії місцевого самоврядування. Ключові слова: місцеве самоврядування, організаційно-правові засади, інститут місцевого самоврядування.Документ Стратегия внешней политики Азербайджана(ВД "Гельветика", 2021) Магеррамова, Л. Дж.; Maharramova, L. J.У статті розглядаються особливості зовнішньої політики Азербайджану на сучасному етапі, що сприяли набуттю країною гідного місця в світі як самодостатньої держави, авторитетного і повно правного суб’єкта міжнародного співтовариства, яка успішно вибудовує відносини з різнополюсни ми суб’єктами світової політики. Концептуальним напрямом розвитку Азербайджанської Республіки є будівництво правової, світської, демократичної держави на основі багатовікових цінностей світової цивілізації. На етапі переходу Азербайджану до простору глобалізації демократія, що передбачає мо дернізацію національного розвитку, є пріоритетом Азербайджанської держави і суспільства. Вона по будована на ідеї державної незалежності і демократичних принципів, а також діалектичної єдності національних і загальнолюдських цінностей. Основним фактором досягнень країни є феномен азер байджанського народу, який самостійно визначив свою долю. Президент Азербайджану Ільхам Алієв втілює національну єдність, згуртованість азербайджанського народу, забезпечує спадкоємність Азер байджанської державності. Здійснення в країні ефективних заходів з модернізації різних сфер, інтен сифікація економічних процесів, прийняття законів, що сприяють всебічному вдосконаленню життя суспільства, інтеграції республіки в світове співтовариство, приєднання до різних міжнародних струк тур, підписання найважливіших договорів і декларацій – усе це спрямовано на подальше посилення позицій Азербайджанської держави у світі та відновлення територіальної цілісності Азербайджану, що є найголовнішою проблемою, яка стоїть перед країною.Характерною рисою зовнішньополітичного курсу Азербайджану є прихильність до мирного вирішення міжнародних конфліктів, що сформувала ся в результаті багатьох історичних випробувань. Ключові слова: зовнішня політика, незалежна держава, епоха глобалізації, світова економіка, мульти культуралізм.Документ Політичні технології іміджбілдингу – створення бренду(ВД "Гельветика", 2021) Онищенко, О. О.; Onyshchenko, O. O.; ;У статті розглянуто поняття і сутність іміджевих політичних технологій. Розкрито поняття «полі тичний імідж», «іміджмейкер», «фейсбілдинг». Проаналізовані та виділені основні складові іміджу. У роботі обґрунтована побудова загальної стратегії виборчої кампанії та місце іміджу кандидата у ній. Виділена та проаналізована структура іміджу. Окреслені основні типи політичних діячів. Розкриті по няття вербального та невербального імідж-фактору. Здійснено аналіз стратегічного образу кандидата у контексті виборчої боротьби та її складових. Розглянуто вплив засобів масової інформації та соціаль них мереж на політичний імідж. Обґрунтована значущість політичних ідей. Детально проаналізовані етапи створення політичного іміджу. У роботі розкриті чинники, котрі впливають на зміну політич ного іміджу. У статті наголошено, що вдало сформований імідж кандидата – це запорука успішної стратегії, бо в умовах нинішньої політичної культури увага потенційного виборця концентрується саме на особистості, яка представляє певну політичну силу. В основі технологій формування іміджу лежить політична дія чи подія з життя політика, яка слугує передумовою формування позитивного образу серед населення. Для того, щоб імідж кандидата був надійний та приносив певний результат, він по винен задовольняти очікування великих соціальних груп. Важливо, щоб він був влучним, яскравим та конкретним, швидко запам’ятовувався і був гнучким до змін. Створюючи певний імідж політику, його намагаються зробити унікальним, нетиповим та не схожим на інші образи для того, щоб привернути до нього увагу електорату. Вдало сформований політичний імідж виступає певним зв’язком між елек торатом і політиком, між запитом і політичною дією. Імідж, який обирає електорат, відображає запити та інтереси електорату, його основні проблеми та коло питань, які необхідно вирішити. Іміджмейкери навмисно залишають у створеному образі політика «порожні місця», які електорат може самостійно заповнити. Отже, імідж є надскладним феноменом, який створюється на основі поєднання багатьох чинників і має за мету створити вдалий політичний образ для досягнення поставленої ціліДокумент Регалії верховної влади як інструменти легітимації політичного порядку(ВД "Гельветика", 2021) Мамонтова, Е. В.; Mamontova, E. V.Феномен політичного панування нерозривно пов’язаний із процесом легітимації. Як процес визнання політичного порядку на основі прийнятої в суспільстві системи цінностей та норм колективного існування, легітимація вимагає, передусім, публічного режиму протікання. Саме тому утвердження легітимності відбувається в просторі публічного дискурсу політики, серед структур якого найважливішим джерелом формування політичної спільноти та інститутів панування виступають символічні проекції політичних ідентичностей. У ході історичного розвитку сформувався комплекс легітимаційних практик, який охоплює широкий діапазон символічних форм, за допомогою яких у багаторівневому соціальному організмі відбувається узгодження взаємодії його різноманітних структур, обґрунтування політичного порядку, виправдання наявності соціальної ієрархії та гармонізація соціальних відносин шляхом досягнення певного ступеню політичного консенсусу. Смисловою домінантою символічного комплексу легітимації виступає фігура правителя. Легітимаційний механізм будь-якої події, що відбувається у просторі політичної комунікації, спрацьовує максимально повно тільки за умови приведення до єдиного символічного знаменника усіх різновидів символів панування. Еталоном такої події є церемонія посвячення у владу (коронація, інтронізація, інавгурація). Її ключовими атрибутами виступають регалії верховної влади. У статті розкрито загальний символізм та семантику таких символів панування, як скіпетр, держава, корона. На їхньому прикладі доведено, що звернення до символічних ресурсів легітимації забезпечує можливість здійснювати розподіл владних повноважень у суспільстві та реалізовувати функцію панування з мінімальним використанням інструментів примусу та насильства або інших інституційних засобів.Документ Політична маніпуляція: поняття, концепції, механізм реалізації(ВД "Гельветика", 2021) Шевчук, О. В.; Shevchuk, O. V.У статті розглянуті основні підходи до тлумачення, наукового використання і практичного засто сування феномену політичної маніпуляції. Підкреслено, що політичні технології не спрямовані на політичних акторів, а є всього лише засобом в досягненні поставлених політичних цілей активними політичними суб’єктами. Зазначено, що маніпуляцію часто пов’язують з такими феноменами, як інформаційна війна, про паганда, промивка мізків, «макіавеллізм», дезінформація, політичні ігри тощо. У своєму початко вому значенні поняття «маніпуляція» позначає будь-які складні дії, які здійснюються руками і ви магають відповідної майстерності виконання. У переносному значенні маніпуляція визначається як ілюзіоністська або корислива дія обманного характеру, мета якої – створення у свідомості об’єкта маніпулювання різноманітних ілюзій сприйняття будь-яких явищ дійсності. Виділено дві кардинальні відмінності між феноменом маніпуляції і пропаганди. По-перше, пропа ганда є спробою переконати в правильності, адекватності певної точки зору щодо дійсності. Маніпуля ція ж – це спосіб домогтися підтримки суспільства таким діям влади, які без використання спеціальних прийомів маніпуляції були б суспільством відкинуті. По-друге, в більшості випадків відомий суб’єкт здійснює пропаганду, тоді як ключовим властивістю маніпуляції є прихованість суб’єкта впливу. Як ін струмент політичної маніпуляції найчастіше виступають медіазасоби, за допомогою яких можна опе ративно охопити максимально широку аудиторію. Зроблено висновок, що найчастіше феномен маніпуляції розглядають як деструктивний. Своєю чергою, дослідники, які надають маніпуляції конструктивне значення, зустрічаються рідко, проте з їхніми концепціями досить складно дискутувати.Документ Сучасні загрози кібертехнологій у політичному процесі.(ВД "Гельветика", 2021) Пехник, А. В.; Завгородня, Ю. В.; Pekhnik, A. V.; Zavgorodnya, Yu. V.У колективному дослідженні здійснюється аналіз вітчизняних наукових поглядів щодо ролі політичних технологій у розвитку органів управління. Сучасні політичні процеси потрібно перелашто вувати під нові форми та різновиди політичного впливу на громадянське суспільство. Враховуючи особливості розвитку онлайн процесів спілкування, взаємодії, коментарів щодо різних дописів, під тримки або непідтримки у формі лайків окремих політичних діячів є ознакою інформатизації полі тичних процесів та долучення до політики в інформаційному просторі. У зв’язку з цим у статті приділено увагу розвитку кібертехнологій як новітньої сфери взаємодії з суспільством. Однак цей напрям не містить нагромадженого наукового досвіду, а тому формує ряд загроз у використанні під час фактичного впливу на свідомість суспільства, що може містити різного роду ризики для самих суб’єктів політики. Така непередбачена реакція, публічна критика, спами, боти – це нові перешкоди, з якими потрібно зіткнутись на інформаційній платформі для політичних діячів. Нинішня практика діяльності політичних груп у сучасних методах та заходах впливу на свідомість громадян зіштовхується з різними видами агресії та конфліктним сприйняттям, критикою політичної діяльності, оскільки політичні лідери можуть демонструвати вплив та досягнення на суспільно важливі рішення, які не входять до сфери їхніх прямих повноважень. Використання кібертехнологій є сучасною формою впливу на свідомість суспільства. У кіберпросторі використовується позитивна та негативна форма технологічних прийомів. Вітчизняна кіберплатформа не забезпечує належного захисту прав та інтересів як суб’єктів політики, так і громадян, що демонструє потребу в удосконаленні чинного законодавства. Політичні процеси виходять на глобальний рівень з використанням кібертехнологій та інформаційного простору загалом.