Міжнародно-правове регулювання діяльності з видобутку енергії із сонячного випромінювання в космічному просторі.

Abstract

Стаття присвячена аналізу наявних міжнародно-правових норм щодо правового регулювання видобутку енергії із сонячного випромінювання в космічному просторі. Наявне нині міжнародно-правове регулювання зосереджено навколо Договору про принципи діяльності держав із дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (Договір про космос) (1967 рік) і Угоди про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах (Угода про Місяць) (1979 рік). Ці акти не місять прямих згадок про сонячну енергію, її видобуток, використання, транспортування чи перетворення, проте низка їхніх норм можуть використовуватися за аналогією. Питання комерційної діяльності щодо ресурсів небесних тіл фактично залишаються поза увагою міжнародного права. Наприклад, сонячні викиди можна вважати одним із «природних ресурсів» у сенсі статті 11 Угоди про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах (1979 рік) як ресурс Сонця, одного з небесних тіл Сонячної системи, що має передбачати поширення на неї правового режиму Угоди і відповідну низку правових наслідків (сумісність видобутку з вимогами статті 11 параграфа 7 і статті 6 параграфа 2). З норм міжнародного права випливає, що використання енергії Сонця в космосі на борту об’єктів або для передачі її для використання на самій Землі є правомірним. У процесі проведення аналізу статусу природних ресурсів небесних тіл треба відділяти їхній публічно-правовий статусу (заборона встановлення суверенітету статтею 11.2 Угоди 1979 року і статтею ІІ Договору 1967 року) від приватноправового (можливість експлуатації ресурсів у сенсі їх видобутку (стаття 11.3 Угоди 1979 р.). Із загального змісту положень Угоди про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах 1979 року випливає той факт, що у проміжок між початком фактичної експлуатації ресурсів небесних тіл і створенням спеціального міжнародного режиму правомірною буде експлуатація ресурсів небесних тіл державами самостійно або комерційна експлуатація. Водночас, можливо, правильніше було б установити мораторій на таку експлуатацію, до розроблення спеціального режиму, щоб не позбавляти такий договір його об’єкта.

The article analyzes of the existing international legal norms concerning the legal regulation of energy production from solar radiation in outer space. Currently, existing international law focuses on the Treaty on the Principles Governing the Exploration and Use of Outer Space, including the Moon and Other Celestial Bodies (Space Treaty) (1967) and the Agreement on the Activities of States on the Moon and Other Celestial Bodies (Moon Agreement) (1979). These acts do not contain the direct mention of solar energy, its extraction, use, transportation or conversion; however, a number of their rules can be used by analogy. The very issues of commercial activities in relation to the resources of celestial bodies are in fact outside the scope of international law. For example, solar emissions can be considered one of the “natural resources” in the sense of Art. 11 of the Moon Agreement (1979) as a resource of the Sun, as one of the celestial bodies of the solar system, which should provide for the extension of the legal regime of the Agreement and the corresponding legal consequences (compatibility of extraction with the requirements of Article 11, paragraph 7 and Article 6 paragraph 2). It follows from the norms of international law that the use of solar energy in space on board of objects or its transfer for use on Earth is legitimate. When analyzing the status of natural resources of celestial bodies, it is necessary to separate their public-legal status (prohibition of establishing sovereignty of Article 11.2 of the Moon Agreement 1979 and Article II of the Space Treaty 1967) from private law (possibility of exploitation of resources in terms of their extraction Article 11.3 of the Moon Agreement 1979)). From the general content of the provisions of the Moon Agreement 1979 it follows that in the interval between the beginning of the actual exploitation of celestial resources and the creation of a special international regime the exploitation of celestial resources by states independently or commercial exploitation will be legitimate. At the same time, it may be more appropriate to establish a moratorium on such exploitation, pending the development of a special regime, so as not to deprive such an agreement of its object.