Целью исследования является демонстрация глубокой
взаимосвязи философского и политического дискурсов через призму политической антропологии.
Авторы исходят из анализа различия понимания противоречия диалектической и
формальной логикой. Герменевтика гегелевских текстов осуществляется в контексте
культурологического подхода с привлечением методологического инструментария
политической антропологии. Авторы показывают, что закон исключённого третьего не
отрицается в гегелевском учении о противоречии. Стремясь осознать целостность
познаваемого объекта как синтетического единства противоречивых характеристик, Гегель
применяет диалектическую конъюнкцию, которая не исключает, а снимает
формальнологическую дизъюнкцию Аристотеля. В политическом, а особенно в
пропагандистском дискурсе, как правило, осуществляется профанация философских
учений, неизбежно приводящая к их искажению. Для деконструкции указанной профанации
необходимо подвергать анализу мировоззренческие основания сознания субъектов
современной политической и пропагандистской борьбы.
В статті обґрунтовується важлива роль раціональної аргументації в
сучасній політиці. Метою дослідження є демонстрація глибокого взаємозв’язку
філософського і політологічного дискурсів через призму політичної антропології. Показано,
що антропологічний підхід є ефективним для дослідження механізмів відтворення символів
та смислів радянського і навіть імперського періоду в дискурсі сучасної пострадянської
пропаганди. Автори виходять з аналізу відмінності в розумінні протиріччя діалектичною і
формальною логікою. Герменевтика гегелівських текстів здійснюється в контексті
культурологічного підходу із залученням методологічного інструментарію політичної
антропології. Автори показують, що закон виключення третього не спростовується в
гегелівському вченні про протиріччя. Намагаючись усвідомити цілісніть об’єкта, що
пізнається, як синтетичну єдність характеристик, які взаємно суперечать, Гегель
використовує діалектичну кон’юнкцію, яка не виключає, а знімає формально-логічну
диз’юнкцію Аристотеля. Автори наполягають на доцільності розрізнення сфер суспільної комунікації: в
одних методологічну і практичну ефективність матиме звичайна диз’юнкція, в інших – діалектичний синтез різноманітних і навіть протилежних характеристик об’єкту та висловлювань про нього.
В політичному, а особливо в пропагандистському дискурсі, як правило,
здійснюється профанація філософських вчень, яка неминуче призводить до їх спотворення.
Прикладом такої профанації є інтерпретація В. Сурковим гегелівського вчення про
діалектичне протиріччя. На основі власного тлумачення вчення Г. Гегеля про протиріччя,
автори здійснюють реконструкцію тексту В. Суркова. Автори підкреслюють, що для
деконструкції такої профанації необхідно піддавати аналізу світоглядні за
сади свідомості суб’єктів політичної та пропагандистської боротьби.
The article substantiates the important role of rational argument in contemporary
politics. The purpose of the research is to demonstrate the deep
interconnection of philosophical and political discourses through the lens of political anthropology. The anthropological approach has been shown to be effective in exploring the mechanisms of reproduction of the symbols and meanings of the Soviet and evenimperial periods in the discourse of contemporary post-Soviet
propaganda.
The authors proceed from the analysis of differences in understanding of contradictions by
dialectical and formal logic. The hermeneutics of Hegelian texts is carried out in the co
ntext of a cultural approach, involving the methodological tools of political anthropology. The authors show
that the law of exclusion of the third is not refuted in Hegel's doctrine of contradiction. In seeking
to target the object of what is known as the synthetic unity of conflicting characteristics, Hegel
uses a dialectical conjunction that does not exclude but removes Aristotle's formal-logical
disjunction.
The authors insist on the expediency of distinguishing the spheres of public
communication: in some the methodological and practical efficiency will have the usual
disjunction, in the others - the dialectical synthesis of various and even opposite characteristics of
the object and statements about it.
In political, and especially in propaganda, discourse, as a rule, is making a profanation of
philosophical teachings, which inevitably leads to their distortion. An example of such profanity is
V. Surkov's interpretation of the Hegelian doctrine of dialectical contradiction. Based on G.
Hegel's own interpretation of the contradiction, the authors reconstruct V. Surkov's text. The
authors emphasize that to deconstruct such profanity, it is necessary to analyze the outlook of the
minds of the subjects of political and propaganda struggle.
