Стаття присвячена вивченню латинських запозичень на позначення населеного пункту та шляхів, якими вони потрапляють
до західногерманських мов, а саме англійської та німецької. Поняття населений пункт відображає реалію, пов’язану із
компактним проживанням групи осіб на певній території. Дослідження ґрунтується на принципах антропоцентризму, лексичної семантики, етимології та історичної лінгвістики. Стаття доводить, що етимологічний аспект є одним з найважливіших у розумінні розвитку та еволюції лексем. Метою статті є визначення та класифікація латинських запозичень з семою
‘населений пункт’ в західногерманських мовах. Етимологічний аналіз, використаний у дослідженні, допоміг схарактеризувати запозичені апелятиви. Зіставний метод дозволив виділив спільні та відмінні ознаки у дослідженні латинських
запозичень в західногерманських мовах. Стверджується, що англійська та німецька мови суттєво збагатили свій лексичний
запас завдяки латинським запозиченням. Велика кількість латинських елементів увійшла цих мов на різних історичних
етапах. У статті виокремлено декілька груп латинських запозичень відповідно до їхньої еволюції в аналізованих мовах та
часових проміжків, коли вони потрапили до мов. Зазначені групи охоплюють запозичення з наступними ознаками: спільно германські лексеми, які демонструють модифікацію форми та значення в обох аналізованих мовах, зберігаючи сему
‘населений пункт’ в одній мові; ранні латинські запозичення, які втрачають значення населений пункт в обох мовах; слова,
які демонструють різну еволюцію семного складу та розвивають значення лише в одній мові; запозичення, які зберігають
сему ‘населений пункт’ з певними модифікаціями значення в західногерманських мовах; лексеми, які мали сему в часи
запозичення, але втратили її пізніше в одній із мов; апелятиви, які потрапляють до німецької мови напряму, а до англійської – за посередництва французької; англійські апелятиви, що не мають відповідників у німецькій мові та увійшли до
англійської за посередництва давньофранцузької та середньофранцузької.
The article deals with Latin borrowings denoting an inhabited place and the ways they enter the West Germanic languages, namely
English and German. The notion of an inhabited place reflects the realia, which is connected with the compact living of a group
of individuals on a certain territory. The research is based on the principles of anthropocentrism, lexical semantics, etymology and
historical linguistics. The paper argues that etymological aspect is one of the most important in understanding the development
and evolution of the lexeme. The paper aims at singling out and classifying Latin borrowings with the seme ‘inhabited place’ in
the West Germanic Languages. Etymological analysis used in the research helped to characterize borrowed appellatives. Contrasting
method singled out common and divergent features in the development of Latin borrowings in English and German. It is stated
that English and German are prominent for the enriching their vocabulary due to borrowings from Latin. A great deal of Latin
elements entered the languages at different historical stages. Several groups of Latin borrowings were singled out in the research
according to their evolution in the analyzed languages and the period they were borrowed. These groups combined borrowings
with the following features: Common Germanic lexemes which show both the modification of form and meaning saving the seme
‘inhabited place’ in one of the languages at present; early Latin borrowings which lose the meaning of an inhabited place in both
languages; words which demonstrate the different evolution of their semantic structure and develop the meaning of an inhabited
place in one of the languages; borrowings which save the seme ‘inhabited place’ with certain modifications of meaning in both
English and German; lexemes which have the seme at the time of borrowing but lose it later in one of the languages; appellatives
which enter German directly and English via French; English appellatives that do not have correspondences in German and enter
the language via Old and Middle French.
