Статтю присвячено дослідженню денотатно-номінативної класифікації англомовних ідеонімів. Матеріалом дослідження було обрано тисячу англомовних ідеонімів за ступенем частотності використання в друкованих та електронних ЗМІ.
Однією з нагальних проблем ідеоніміки є створення денотатно-номінативної систематизації відповідних пропріальних
одиниць, яка передбачає їх групування за типом іменованих об’єктів. Денотатно-номінативна класифікація ідеонімів
обіймає чотири підрозділи: артіоніми, тобто власні назви творів мистецтва, які поділяються на імажоніми, сценоніми,
музиконіми й фільмоніми; бібліоніми, які обіймають власні назви всіх письмових та усних текстів, а також їхніх серій
та збірок; гемероніми, тобто власні назви засобів масової інформації, які поділяються на пресоніми та електрононіми
за способом передавання інформації, причому до них належать також і радіо- та телепередачі, що має стосуватися не
розважальних чи освітніх, а виключно інформаційних новин; комп’ютеронімів, які вбирають до себе всі власні назви
на позначення різних типів комп’ютерних програм. Поетонімосфера, яка розуміється як сукупність онімів в художньому
тексті, що завдяки своїм зв’язкам та відношенням створюють складну та струнку систему, існує в будь-якому творі, не
лише літературному, але й кінематографічному, комп’ютерному тощо, бо в кожному з них функціонують власні назви як
складові компоненти віртуальної картини світу, тому можемо говорити про існування не лише поетонімосфери, але віртуалонімосфери. Таким чином, можемо висновувати, що ідеоніми за своєю співвіднесеністю з денотатом підрозділяються на
чотири класи: артіоніми, бібліоніми, гемероніми та комп’ютероніми, які мають подальшу специфікацію. Окремо термінуємо класи ідеонімів першого та другого рівнів специфікації, а для подальшого розподілу використовуємо дескриптивні
термінопозначення. Кожний з аналізованих підрозділів має свою специфіку функціонування – як структурну, так і семантичну, що і робить актуальними подальші розвідки у цьому напрямку.
The article considers denotative nominative classification of English ideonyms. One thousand English ideonyms selected according
to the frequency of use in print and electronic media have provided the material for this research. The topical problems of ideonymics
incude establishment of denotative nominative systematization of the relevant proprietary units, which involves their grouping
according to the type of the named objects. The denotative nominative classification of ideonyms embraces four divisions:
artionyms, i.e. proper names of works of art, which are further divided into imagionyms, sсeneonyms, musiconyms and filmonyms;
biblionyms that cover proper names of all written and verbal texts as well as their series and collections; gemeronyms, i.e. proper
names of the media, which are divided into pressonyms and electronyms according to the method of transmitting the information
and include both radio and television programs of exclusively informational nature rather than those of entertaining or educational
character; computeronyms, which absorb all proper names designed to designate different types of computer programs. The poetonymic
sphere is understood as a collection of onyms in artistic texts creating a complex and harmonious system existing in any
artistic work as a result of their interrelations. This concerns not only literary works but also those in cinematography, computer art,
etc., since proper names act in each of them as components of the virtual picture of the world, thus enabling to refer to the existence
of not only the poetonymic sphere, but also the virtualonymosphere. Therefore, it can be concluded that ideonyms can be divided
into four classes by their correlation with denotate, namely artionyms, biblionyms, gemeronyms and computeronyms, subject to
further specification. Separate terms have been created for ideonyms of the first and second specification levels whereas descriptive
terminology is applied for further subdivisions. Each of the analyzed divisions has its own specific functioning, both structural and
semantic, which makes further intvestigation in this direction relevant.
