Дослідження містить аналіз проблеми визначення дологічного мислення, як воно представлене у концепції французького філософа Л.
Леві-Брюля. Стверджується, що логіко-психологічні механізми дологічного
мислення вкрай відрізняються від звичного мислення, підкореного традиційним законам логіки. Розкриваються основні принципи дологічного мислення, такі як
принцип партиципації, містичності, а також принципи
біолокації, інтуїції та причинності. Стверджується, що
логічне і дологічне мислення – це не стадії розвитку мислення, а різні типи мислення, що можуть цілком гармонійно співіснувати в одному й тому ж самому суспільстві.
Це обґрунтовується тим, що елементи пралогічного мислення цілком гармонійно вплетені у механізми сучасного типу мислення, яке, на відміну від дологічного
мислення, ми називаємо логічним. Перед нами постає
цілісна концепція мислення, яка може ігнорувати деякі
закони формальної логіки, а замість них орієнтується
на зовсім інші, іноді навіть протилежні закони. В межах
сучасної філософії та логіки аналіз характерних рис
дологічного мислення набуває особливої актуальності.
Це пов’язано з деякими тенденціями у сучасній філософії, зокрема з появою постмодернізму та його відмовою
від побудови будь-якої універсальної раціональності і
нехтуванням традиційною логікою. Типологізація мислення та виокремлення різних схем раціональності є
характерними операціями сучасної філософії. На основі
таких диференціацій з’явилися напрями, які повністю
ігнорують логіку та заперечують можливість побудови
універсальної парадигми раціональності. Неприйняття
основної філософської установки логічного позитивізму
призвело до практично повної відмови від будь-якої
логіки. Особливо яскраво така негативна установка проявляється у постмодерністській філософії. Аналіз принципів дологічного мислення є цікавим і з позиції сучасних тенденцій розвитку логіки та появою «працюючої
логіки» або нової риторики, де постає необхідність у
побудові моделей «раціональності реальних індивідів».
Сучасна логіка, як значне розширення традиційної,
залишає незмінним свій внутрішній стрижень, незважаючи на констатування нових законів у межах нових
систем логік. Разом із тим має місце тенденція у сучасній логіці, яка реалізувалась у розведенні понять формальної та неформальної логіки, де неформальна логіка
(відповідно до одного зі своїх численних визначень)
постає як «працююча логіка» (Ст. Тулмін) або «нова
риторика» (Х. Перельман). Аналіз принципів дологічного мислення, його значимість, результативність та відношення до логічного мислення вказує на цікаві перспективи у дослідженні питання пріоритету логічного і
дологічного мислення; раціонального і дораціонального
та позараціонального пізнання. Питання, яке у межах
сучасної філософії та логіки набуває особливої актуальності.
The study contains an analysis of the defining
prelogical thinking problem, as it is presented in the
concept of the French philosopher L. Levi-Bruhl. It is
said, that the logical and psychological mechanisms
of the prelogical thinking are straight different
from ordinary thinking, which is submitted to the
traditional logic laws. There are revealing main
principles of prelogical thinking, such as the principle
of participation, mystery, and also principles of
biolocation, intuition and causality. It is said, that the
logical and prelogical thinking are not the thinking
development stages, but they are the different types
of thinking, that can be quite harmoniously combined
in the same society. This is explained by the fact that
the prelogical thinking elements are very harmoniously
implemented to the mechanisms of modern thinking
type, that different from prelogical thinking, we call
logical thinking. Before us arise a whole concept of
thinking that can ignore some formal logic laws, but
instead of them use different, sometimes even opposite,
laws. The analysis of prelogical thinking features in the
modern philosophy and logic gets special importance.
It is linked to some tendencies in modern philosophy,
in particular with the appearance of postmodernism,
with its refusal to construct any universal rationality
and disregard of traditional logic. Thinking types
and singling out different rationality schemes are
the characteristic operations of modern philosophy.
On the basis of such differentiations, have appeared
some directions that completely ignore logic and deny
the possibility of constructing a universal rationality
paradigm. Non-acceptance of the basic philosophical
view point of logical positivism has led to almost
complete rejection of any logic. Such negative view
point especially shows itself in postmodern philosophy.
Analysis of the prelogical thinking principles is
interesting from the position to the modern logic
development tendencies and the appearance of “working
logic” or new rhetoric, where there is need for building
models of “rationality of real individuals”. Modern logic,
as a significant extension of the traditional logic, leaves
unchanged self-inner core, despite the statement of new
laws within the new logic systems. At the same time,
there is a tendency in modern logic, which was realized
in the separation of the formal and informal logic
concepts, where informal logic (according to one of its
many definitions) appears as “working logic” (Stephen
Edelston Toulmin) or “new rhetoric” (Chaim Perelman).
The analysis of the prelogical thinking principles, and
its significance, effectiveness and attitude to logical
thinking points to interesting perspectives in the study
of the logical and prelogical thinking priority; rational,
prerational and non-rational cognition. This question in
modern philosophy and logic gets especial relevancy.
