У статті автором зроблено спробу розглянути концептуальні засади освітньої мобільності в науково-освітньому просторі України та Європи за схемою мобільність – види мобільності – академічна мобільність,
професійна мобільність – освітня мобільність. Акцентовано не лише на академічній мобільності вищої школи, але й розкритті її можливостей у системі неперервної освіти, зокрема загальної середньої освіти.
Автором проаналізовано сутність освітньої мобільності, сформульовано власне визначення поняття «освітня мобільність», уточнено її складові частини:
академічна мобільність, наукова мобільність, професійна мобільність.
Освітню професійну мобільність розкрито як внутрішній механізм розвитку людини, як якісне й ефективне перетворення навколишнього професійного й
життєвого середовища, а не лише як можливість для
суб’єктів освітнього процесу навчатися, працювати за
кордоном або як інструмент отримання дипломів.
Звернено увагу на розбудову системи національної
освітньої мобільності, яка сприятиме якісному професійному розвитку впродовж усього життя, відкриватиме можливості для отримання неперервної освіти,
постійного поглиблення компетенцій, формування
актуальних знань, гнучкості, критичності мислення,
творчої ініціативи, розвитку високого адаптаційного
потенціалу.Чільне місце в статті відведено внутрішній освітній
мобільності, яка збільшує шанси людини на самореалізацію, підвищує якість трудових ресурсів національної
економіки, що, на думку автора, має стати відповіддю
освітньої системи України на виклики глобального
освітнього простору.
Перспективними напрямами подальших розвідок
автор вважає дослідження освітньої мобільності системи неперервної освіти України, зокрема віртуальної мобільності, оскільки вона є характерною ознакою
суспільства знань, а також сприяє осучасненню освітньої діяльності в умовах глобалізації суспільства.
In the article the author attempts to consider the
conceptual principles of educational mobility in the scientific
and educational space of Ukraine and Europe according
to the scheme: mobility – types of mobility – academic
mobility, professional mobility – educational mobility. The
academic mobility of higher education and the disclosure
of its opportunities in the system of continuing education
(in particular, general secondary education) are emphasized.
The author analyzes the essence of educational
mobility, gives her own definition of “educational
mobility”, and clarifies its components such as academic
mobility, scientific mobility, and professional mobility.
Educational professional mobility is revealed not
only as an opportunity for subjects of the educational
process to study and work abroad or as a tool for obtaining
diplomas, but also as an internal mechanism of personal
growth, as a qualitative and effective transformation of
the professional and living environment.
We also pay attention to the development of a system
of national educational mobility, which will contribute
to high-quality lifelong professional development as well
as give opportunities for continuing education, constant
deepening of competencies, forming relevant knowledge,
flexibility, critical thinking, creative initiative, and
developing high adaptive potential.
In the article the main place is devoted to internal
educational mobility, which increases a person’s chances for
self-realization, improves the quality of labour resources of
the national economy, which, according to the author, should
become the response of the educational system of Ukraine to
the challenges of the global educational space.
The author considers that promising directions
for further research could be the study of educational
mobility of the system of continuing education of Ukraine,
particularly virtual mobility should be focused on since
it is a characteristic feature of the knowledge society,
and also contributes to the modernization of educational
activities in a globalized world.
