У статті досліджено кібербезпеку як складник інформаційних прав людини. Проаналізовано основне законодавство України у сфері кібербезпеки, на підставі чого зроблено висновок, що кібербезпека – це наступний рівень інформаційної безпеки. Оскільки інформаційна безпека здебільшого стосується захисту саме інформації та доступу до неї, а кібербезпека – захисту прав і свобод людини під час використання кіберпростору. Надано авторське визначення права на кібербезпеку як невід’ємне, невідчужуване право особи на захищеність її важливих інтересів, зокрема й інформаційних прав, під час використання кіберпростору. Тобто право на такий правопорядок, за якого забезпечуються, охороняються й захищаються права і свободи людини під час використання кіберпростору. Пропонується віднести право на кібербезпеку до інформаційних прав людини, але за умов перегляду переліку та змісту цієї категорії прав у національному законодавстві, оскільки чинні нормативно-правові акти не відповідають сучасним реаліям. На підставі аналізу законодавства у сфері кібербезпеки зроблено висновок, що конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема й інформаційні, розглядаються лише як об’єкт кібербезпеки, а не об’єкт кіберзахисту. До останніх відносять об’єкти критичної інфраструктури, чіткого переліку яких чинні нормативно-правові акти не містять, і не встановлено орган, котрий має відповідати за ведення цього переліку. Наголошується, що реалізація права на кібербезпеку можлива лише за умов відповідних змін до законодавства в інформаційній сфері та визначеності державного органу, на який би покладався обов’язок гарантування права особи на кібербезпеку й кіберзахист, оскільки Національна поліція та її спеціалізовані підрозділи підключаються лише на стадії встановлення факту кіберзлочину.
The article considers cybersecurity
as a component of information human
rights/ The main legislation of
Ukraine in the field of cybersecurity
is analyzed and it is concluded that
cybersecurity is the next level of
information security. Since information
security mainly concerns the protection
of information and access to it, and
cybersecurity concerns the protection of
human rights and freedoms when using
cyberspace.
The author’s definition of right to
cybersecurity as an inalienable human
right to protection of his important
interests, including information rights,
when using cyberspace. That is, the
right to such a rule of law, under
which human rights and freedoms are
ensured, guarded and protected during
the use of cyberspace.
It is proposed that right to
cybersecurity be classified as
information human rights, but subject
to revision of the list and content of
this category of rights in national
legislation, since the current regulations
do not correspond to modern realities.
Based on the analysis of cybersecurity
legislation, it is concluded that the
constitutional rights and freedoms of
man and citizen, including information,
are considered only as an object of
cybersecurity, and not an object of
cyberdefence. The latter include objects
of critical infrastructure, a clear list of
which is not contained in the current
regulations and there is no established
body that could be responsible for
maintaining this list.
It is emphasized that the realization
of right to cybersecurity is possible
only with appropriate changes
to the legislation in the field of
information and cybersecurity and the
determination of the state body that
would be responsible for ensuring the
individual’s right to cybersecurity and
cyberdefense, as the National Police
and its specialized units are involved
only at the stage of establishing the
fact of cybercrime.
