This article is devoted to the scientific study of the
essence and content of temporal progress in nature, which
concerns both social relations and the sphere of knowledge
of various aspects of life around us. It is emphasized that
the issue of time is very important worldview. After
all, time in human perception is a phenomenon that is
characterized by a special emotional awareness as a factor
that determines the temporality of our stay on earth.
Time is the all-encompassing factor that allows to make an
essential connection of events and phenomena occurring
in space, giving them a proper perception of their place
in the system of interactions of various phenomena of a
particular interaction in space. The paper emphasizes that
temporal issues must always be considered in relation to
the spatial, this interaction has always been an important
element in the study of the world. An ontological vision
of temporal processes has been studied, according to
which matter as a philosophical category is perceived not
through its individual specific properties, but through
the general, comprehensive and abstract nature of its
manifestations. This means that time, according to
this theory, has a subjective manifestation, which is
reproduced in the feelings and experiences of a particular
person about real material phenomena, reflected in the
internal duration, which creates the time of the external
world. It is determined that time is a property of being
itself, its ontological attribute, if an object moves in
space, then, of course, it also moves in time. The paper
concludes that there are serious difficulties in the process
of cognition of time: time is much more closely related
to various factors that determine the existence of bodies
in space than is usually postulated. It is noted that the
study of temporal properties has historically taken place
within the notions of time as an absolute, homogeneous
phenomenon that has the same parameters at all points in
space, which does not exactly reproduce the real picture of
life. In fact, most exact sciences operate with the concept
of "real" time, which is conceptually substantiated by the
thesis of A. Einstein that time is uneven, multidirectional,
multidimensional and depends on the properties of the
system of accounting and motion of matter. But, based
on the greater simplicity of absolute Newtonian time
and ease of use, the associated mechanism is used quite
successfully as the simplest model of real temporal
application.
Стаття присвячена науковому дослідженню питання про сутність і зміст часового поступу в природі,
який стосується як cуспільних взаємин, так і сфери
пізнання різних сторін буття, що нас оточує. Наголошується, що питання часу має досить вагоме світогляд-
не значення, адже час у людському сприйнятті є тим
явищем, яке характеризується особливою емоційністю
усвідомлення як фактор, що зумовлює тимчасовість
нашого перебування на землі. Час є тим всеохопним
чинником, який дозволяє виявити сутнісний зв’язок
подій і явищ, що відбуваються в просторі, надавши
їм належної перцепції щодо місця в системі взаємодій
різних явищ конкретної взаємодії в просторі. У роботі
акцентується, що темпоральні питання завжди мають
розглядатися у взаємовідношенні з просторовим, ця
взаємодія завжди була важливим елементом вивчення світу. Досліджене онтологічне бачення темпоральних процесів, за яким матерія сприймається не через
окремі її властивості, а через загальний, всебічний та
абстрактний характер своїх виявів. Це означає, що час,
за цією теорією, має суб’єктивний вияв, що відтворюється у відчуттях та переживаннях конкретної людини щодо реальних матеріальних явищ, відображених у
внутрішній тривалості, що і створює час зовнішнього
світу. Визначено, що час є властивістю самого буття,
його онтологічним атрибутом, якщо об’єкт переміщується в просторі, то він, безумовно, також переміщується в часі. У роботі зроблено висновок про наявність
серйозних труднощів у процесі пізнання часу: час має
тісніший зв’язок із різноманітними чинниками, що зумовлюють існування тіл у просторі, ніж це постулюється. Зазначено, що дослідження темпоральних властивостей історично відбувалося в межах уявлень про час
як абсолютне й однорідне явище, що має однакові параметри в усіх точках простору, що не зовсім точно відтворює реальну картину буття. Насправді, більшість
точних наук оперують поняттям реального часу, який
концептуально обґрунтовується тезою А. Ейнштейна,
що час є нерівномірним, багатонаправленим, багатомірним та залежить від властивостей системи обліку
й руху матерії. Виходячи з більшої простоти абсолютного Ньютонівського часу та зручності користування,
пов’язаний із ним механізм доволі успішно використовується як найпростіша модель реального темпорального застосування.
