У статті розглядаються поточні і подальші наслідки впливу пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 та введеного владою різних держав режиму карантину на право і правовий порядок. Актуалізація правових аспектів ситуації, яка виникла у зв’язку із цим, продемонструвала різноманіття використовуваних у різних країнах правових інструментів, досить значні відмінності у їх ефективності, виявила латентні риси правової культури та швидкоплинні зміни у царині правового порядку. Причому трансформації у правовому житті, вже спричинені пандемією за рекордно короткий період, а також вірогідні зміни у правовій царині у майбутньому торкаються майже усіх боків правової сфери, тому вимагають комплексного, системного осмислення. Те, як у різних країнах було налаштовано систему правових засобів протидії пандемії, є надзвичайно цікавим науковим сюжетом, прискіпливе розгортання і препарування якого відкриє ще однуможливість осягнути розмаїття, неоднорідність і складні перипетії процесу формування «колективного егрегора» права і правової культури у різних народів і притаманних їм політичних еліт. Важливо й те, що на цьому утвореному ефектом пандемії зовсім новому суспільному просторі медичні, епідеміологічні, безпекові, правові і навіть політичні та економічні аспекти поєдналися у такий тісний і органічно переплетений клубок, через призму складників якого тільки й може бути зрозумілою природа цього невідомого сучасному поколінню людей свого роду «синтетичного» стану суспільного та правового життя (і правового порядку). Певні трансформації сталися у сфері правового порядку, що набув ознак епідеміологічного стану правового життя, у якому домінантним видом правозначущої поведінки є дотримання чи порушення встановлених правил карантину. Ця поведінка стала певним маркером якості суспільної організації життєдіяльності й окремих громадян, й їхніх спільнот. Іншою характерною рисою цього «карантинного» (чи «епідеміологічного») правового порядку є переміщення значної частини правового життя у непублічну площину, у сім’ю, яка на цей період стала «головним театральним майданчиком» життя усього суспільства. Автор позначає певний спектр проблем, які вимагають подальших досліджень правниками.
The article reviews the current and
subsequent effects of the COVID-19
coronavirus pandemic and the
quarantine regime imposed by the
authorities of various countries on
law and legal order. The updating
of the legal aspects of the situation
arose in this regard demonstrated the variety of legal instruments used in
different countries, rather significant
differences in their effectiveness,
revealed latent features of the legal
culture and fleeting changes in the
field of legal order.
Moreover, the legal transformations
already caused by the pandemic in a
record-breaking short period, as well as
probable changes in the legal sphere in
the future, concern almost all aspects of
the legal sphere and therefore require
comprehensive, systemic reflection. The
way in which the legal framework for
dealing with the pandemic was set up
in different countries is an extremely
interesting scientific plot, the careful
deployment and dissection of which
will provide another opportunity to
understand the diversity, heterogeneity
and complex peripetias of the process
of forming a “collective aggregor” of
law and legal culture among different
peoples and their inherent political
elites. It is also important that in this
completely new public space, created
by the effect of the pandemic, medical,
epidemiological, security, legal, as well
as political and economic aspects have
been combined into such a close and
organically intertwined ball, through
the prism of which only the nature of
this unknown to the modern generation
of people a kind of “synthetic” state
of social and legal life (and legal
order) can be understood. Certain
transformations have taken place in the
sphere of legal order, which has acquired
the signs of epidemiological state of
legal life, in which the dominant type
of legally significant behaviour is the
observance or violation of established
quarantine rules. This behaviour has
become a certain marker of quality
of public organization of life of both
individuals and their communities.
Another characteristic feature of this
“quarantine” (or “epidemiological”)
legal order is the transfer of a
significant part of legal life into the
non-public area, into the family, which
during this period became the “main
theatre ground” of life of the whole
society. The author refers to a certain
range of problems that require further
research by lawyers.
