У статті досліджуються
питання змісту правової категорії арбітрабільності предмета
спору під час розгляду і вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу.
Автор вказує на доктринальне
походження терміна арбітрабільності, що із часом поширився й
у нормативній площині в межах
законодавства окремих юрисдикцій. Наголошується, що об’єктивна арбітрабільність залежно від
контексту може відноситись як
до характеристики предмета конкретного спору чи категорії спорів, так і визначати допустимий
предметний обсяг компетенції
арбітражного суду в межах певної
правової системи, чому й кореспондує відповідний термін «арбітрабільність» в його предметній,
об’єктивній складовій.
Вивчається значення арбітрабільності спору як передумови
арбітражного розгляду загалом та
передумови здійснення правозастосовчої діяльності складом арбітражу зокрема. Так, автор стверджує,
що належним чином встановлена неарбітрабільність спору (як
арбітражем, так і державним
судом) залежно від стадії арбітражного розгляду свідчить або про
припинення арбітражного процесу
у зв’язку з відсутністю у складі
арбітражу компетенції на вирішення спору, або про скасування
чи неможливість виконання арбітражного рішення у відповідній державі. Зважаючи на це та з огляду на завдання складу арбітражу
постановити виконуване рішення,
аналіз об’єкта спору на предмет
його арбітрабільності є важливою
передумовою арбітражного розгляду, однією із гарантій успішного
визнання та приведення до виконання постановленого арбітражного рішення.
Резюмується, що питання
арбітрабільності предмета спору як передумови правозастосування в
міжнародному комерційному арбітражі є багатоаспектним та потребує дослідження у взаємозв’язку
таких складових елементів проблематики: 1) категорій спорів, що
за законодавствами окремих держав визначаються як арбітрабільні та неарбітрабільні; 2) аспектів
визначення застосовного до арбітрабільності права; 3) встановлення суб’єктів, компетентних вирішувати питання арбітрабільності
на різних стадіях арбітражного
розгляду, при визнанні та приведенні до виконання арбітражного
рішення.
The article examines the
content of the legal category of
arbitrability of the subject matter
of the dispute in the resolution of
disputes in international commercial
arbitration. The author points to
the doctrinal origin of the term of
arbitrability, which over time has
spread in the regulatory sphere
within the legislation of individual
jurisdictions. It is emphasized that
objective arbitrability, depending
on the context, can refer both to
the characteristics of the subject
of a particular dispute or category
of disputes, and determine the
allowable substantive scope of the
arbitral tribunal competence within
a particular legal system, which
corresponds to the term «arbitrability»
in its subject mattercomponent.
The importance of arbitrability
of the dispute as a prerequisite
for arbitration in general and a
prerequisite for law enforcement
activities of the arbitrationtribunal
in particular is studied. Thus,
the author argues that a properly
established non-arbitrability of the
dispute (both by arbitrators and
the state court) depending on the
stage of arbitration proceedings
indicates either the termination of
the arbitration process due to lack
of jurisdiction to resolve the dispute,
or cancellation or impossibility of
enforcement of the arbitral award in
the respective state. In view of this
and in view of the task of the arbitral
tribunal to determine the enforceable
decision, the analysis of the object of
the dispute for its arbitrability is an
important prerequisite for arbitration,
one of the guarantees of successful
recognition and enforcement of the
arbitral award.
It is summarized that the issue
of arbitrability of the subject matter
of the dispute as a prerequisite for
law enforcement in international
commercial arbitration is multifaceted and requires research into
the relationship of the following
components: 1) categories of disputes
that are defined as arbitrable
and non-arbitrable; 2) aspects of
determining the law applicable to
arbitrability; 3) the establishment of
entities competent to resolve the issue
of arbitrability at different stages of
arbitration, during the recognition
and enforcement of the arbitral
award.
