У статті досліджується
поняття забезпечувального права власності. Висвітлюються
різні погляди науковців і аналізуються положення національного цивільного законодавства, що
регулює право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Обґрунтовується фідуціарна природа
забезпечувальної передачі права власності. З’ясовано, що забезпечувальна
сутність довірчої власності як
способу забезпечення виконання
зобов’язання полягає в набутті
довірчим власником права довірчої
власності на передане в довірчу
власність майно для забезпечення
виконання зобов’язання боржником і поверненні останньому права
власності на об’єкт довірчої власності після належного виконання
боргового зобов’язання на користь
кредитора. Пропонується авторське визначення довірчої забезпечувальної власності. Доведено, що за
своєю юридичною природою право
довірчої забезпечувальної власності є речовим, непосесорним і неакцесорним способом забезпечення
виконання зобов’язання: речовий
характер передбачає задоволення
майнових інтересів довірчого власника за рахунок переданого в довірчу власність майна, щодо якого він
набуває речово-правового титулу
(право довірчої власності); наділення правом фактичного володіння
та користування об’єктом довірчої
забезпечувальної власності довірчого засновника (боржника) свідчить
про непосесорний характер забезпечувальної власності; неакцесорність
зумовлена дійсністю договору про
встановлення права довірчої забезпечувальної власності незалежно
від дійсності основного забезпеченого зобов’язання, а також відсутністю залежності між припиненням
правовідносин забезпечувального
права власності та припиненням
боргових правовідносин.
The notion of fiduciary ownership
for security purposes is examined
in the article. Different views of
scientists are analyzed and national
civil law provisions that regulate
the fiduciary ownership as a means
of ensuring the fulfillment of the
obligation are highlighted. The
fiduciary nature of the fiduciary
ownership is substantiated in the
arlicle. It was found that the essence
of fiduciary ownership as a means
to ensure the fulfillment of the
obligation is to acquire by fiduciary
the fiduciary ownership of property
transferred to fiducia for ensuring
the fulfillment of the obligation
by the debtor and to return him
fiduciary ownership of property after
the fulfillment of a debt obligation
in favor of a creditor. The author
is offering definition of fiduciary
transfer of ownership. It is proved
that the fiduciary ownership is a
proprietary, non – possessory and
non – accessory means to ensure
the fulfillment of the obligation:
the proprietary nature provides
satisfaction of the fiduciary’s
property interests at the expense
of the property transferred to the
fiduciary ownership, in respect of
which he acquires the proprietary
right (the right of fiduciary
ownership); granting the actual
possession and use the object of
fiduciary ownership for security
purpose to the fiducia founder
(debtor) testifies to the nonpossessory nature of the fiduciary
transfer of ownership; nonaccessoryness is due to the validity
of the agreement, which establishes
the fiduciary ownership for security
purposes, regardless of the validity
of the main secured obligation, as
well as the lack of relationship between the termination of fiducia
and the termination of debt relations.
