У статті розкрито основні
аспекти охорони авторських прав
на кінематографічний твір на підставі аналізу положень Бернської
конвенції про охорону літературних і художніх творів та Всесвітньої конвенції про авторське право. Звернено увагу на те, що
саме Бернська конвенція заклала
підвалини міжнародної системи
охорони авторських прав на кінотвір шляхом включення останнього до переліку об’єктів авторського
права за результатами Берлінської
конференції у 1908 році. Відзначено
той факт, що стосовно кінематографічних творів можуть застосовуватись не лише основні принципи
зазначеної Конвенції, але й низка
спеціальних положень, які безпосередньо вирішують питання охорони останніх. Так, особливості правового режиму кінематографічного
твору враховано під час урегулювання Конвенцією таких питань:
строк охорони кінотвору; порядок
визначення осіб, наділених авторськими правами на нього; порядок передачі авторами своїх прав
на кінематографічний твір його
виробникові.
Зазначено, що з огляду на високий порівняно з відповідними національними законодавствами рівень
мінімальної охорони, встановлений
Бернською конвенцією, протягом
тривалого часу вона залишалась
неприйнятною для низки країн. Як
наслідок, задля забезпечення необхідних передумов для подальшого
розширення міжнародного співробітництва у сфері охорони авторського права на міжурядовій конференції в Женеві у вересні 1952 року
було прийнято Всесвітню конвенцію про авторське право.
Виокремлено ключові відмінності у врегулюванні низки питань
між положеннями Бернської конвенції про охорону літературних
і художніх творів та Всесвітньої
конвенції про авторське право.
Серед останніх відзначено, зокрема, розбіжності у визначенні строку охорони літературних і художніх творів та порядку набуття
правової охорони. До того ж у
статті наголошено на тому, що,
на відміну від Бернської конвенції, яка містить низку спеціальних
положень, присвячених врегулюванню порядку реалізації та захисту
авторських прав на кінотвір, Всесвітня конвенція про авторське право обмежується лише визнанням
останнього як об’єкта охорони.
The article reveals the main
aspects of copyright protection
for a cinematographic work based
on an analysis of the provisions
of the Berne Convention for the
Protection of Literary and Artistic
Works and the Universal Copyright
Convention. It is noteworthy that it
was the Berne Convention that laid
the foundations of the international
system of copyright protection for
films by including the latter in the
list of copyright objects following
the results of the Berlin Conference
in 1908. It is noted that not only the
basic principles of the Convention can
be applied to cinematographic works,
but also a number of special provisions
that directly address the protection of
the latter. Thus, the peculiarities of
the legal regime of a cinematographic
work are taken into account when
regulating such issues as: the term
of protection of a cinematographic
work; the procedure for determining
the persons endowed with copyright
to it; the procedure for transferring
authors’ rights to a cinematographic
work to its producer etc.
It is noted that, due to the high level
of minimum protection established by
the Berne Convention as compared to
the relevant national legislations, it
has long remained unacceptable for a number of countries. As a result, the
Universal Copyright Convention was
adopted at the Intergovernmental
Conference in Geneva in September
1952 in order to provide the necessary
preconditions for further expansion of
international co-operation in the field
of copyright protection.
The key differences in the settlement
of a number of issues between the
provisions of the Berne Convention for
the Protection of Literary and Artistic
Works and the Universal Copyright
Convention are highlighted. Among
them are differences in determining
the term of protection of literary
and artistic works and the procedure
for acquiring legal protection. In
addition, it is emphasized that, unlike
the Berne Convention, which contains
a number of special provisions on
the regulation and protection of
copyright in a cinematographic work,
the Universal Copyright Convention
is limited to recognizing the latter as
an object of protection.
