Історія гуманізму пройшла довгий шлях розвитку
від її становлення у стародавньому світі, класичних її
ідеалів в епоху Відродження до трансформації основних
уявлень щодо призначення людини у сучасному світі.
Гуманізм не втрачає актуальності і до сьогодні, оскільки відображає головні ідеали людського, людяного, що отримують своє смислове значення в добу глобальних викликів сучасного суспільства і пов’язаної з нею кризи духовності. Як світоглядний принцип гуманізм
передбачає принцип вільної волі, особливого місця людини у світі та її вільної творчої реалізації, розвиток її особистих якостей, освіченості, почуття власної гідності в інтеграції естетичних і моральних ідей.Сучасне потрактування основних ідеалів гуманізму
в контексті глобальних духовно-світоглядних викликів змушує шукати нові шляхи залученості людини
як суб’єкта історії через синтез наукового та соціогуманітарного знання. Цьому сприяє інформатизація
суспільства, що розширює людські можливості пізнавальної діяльності, формуючи тим самим людину нового типу – «постлюдину» з трансгуманістичним світобаченням. Але попри все, пошуки свого самоздійснення і віднайдення своєї соціальної ролі повинні спиратися
на традицію як осередок світоглядного самовизначення кожного з нас та джерело культурної модернізації, а це передумова розвитку успішної, цілеспрямованої,
самодостатньої особистості.
В сучасній філософії поняття гуманізму перегукується з духовністю, де збереження гуманних основ
буття передбачає і формування соціальних і моральних якостей. Тому обґрунтування ідеалів гуманізму та його нове потрактування на тлі соціальних зрушень
сучасності стає важливою умовою прогресу суспільства,
в якому людина як основний суб’єкт історії покликана
зреалізувати себе на основі синтезу ідей і знань, шляхом критичного мислення побудувати своє життя на принципах людяності, моральності, толерантності та
соціальної відповідальності створити умови для власного саморозвитку. Цьому сприятимуть цивілізаційні проєкти, основою яких є вибір стратегії розвитку (саморозвитку) не тільки окремої людини, а й її гармонізації відносин зі світом (суспільством, іншими).
The history of humanism has come a long way from its
formation in the ancient world, its classical ideals in the
Renaissance to the transformation of basic ideas about
the purpose of man in the modern world. Humanism is
still relevant today, as it reflects the main ideals of the
human, the human, which gain their meaning in the age
of global challenges of modern society and the crisis of
spirituality associated with it. As a worldview, humanism
presupposes the principle of free will, the special place
of man in the world and his free creative realization, the
development of his personal qualities, education, self-
esteem in the integration of aesthetic and moral ideas.
The modern interpretation of the basic ideals
of humanism in the context of global spiritual and ideological
challenges forces us to look for new ways of human
involvement as a subject of history through the synthesis
of scientific and socio-humanitarian knowledge. This is
facilitated by the informatization of society, which expands
the human possibilities of cognitive activity, thus forming
a new type of person – «posthuman» with a transhumanist
worldview. Nevertheless, the search for self-fulfillment
and finding one’s social role must be based on tradition as
a center of worldview of each of us and a source of cultural
modernization, and this is a prerequisite for the development
of a successful, purposeful, self-sufficient individual.
In modern philosophy, the concept of humanism
resonates with spirituality, where the preservation
of the humane foundations of life involves the formation
of social and moral qualities. Therefore, substantiation
of the ideals of humanism and its new interpretation
against the background of social changes of today becomes
an important condition for the progress of society,
in which man as the main subject of history is called
to realize himself on the basis of synthesis of ideas and
knowledge. tolerance and social responsibility to create
conditions for their own self-development. This will
be facilitated by civilization projects, the basis of which
is the choice of development strategy (self-development)
not only of the individual, but also its harmonization
of relations with the world (society, others).
