Some aspects of the formation and realization of the modern maritime
policy of Ukraine have been defined in the article. Its legal basis has been
considered, its changes and updates have been monitored. The possibility
and the ability to develop the documents of long-term planning in the
maritime industry have been noted. At the same time, the belatedness and
the lack of actual mechanisms for ensuring the execution of their norms lead
to a stagnation of systemic reforms and a comprehensive update of public
administration of the sphere. The attention is focused on the importance of
a systematic approach to the transformation of legislative and law enforcement
practices in the sphere of maritime and port activities in Ukraine, ensuring
stability and continuity in their administration. The positive and negative
practices in the exercise of powers by some subjects of realization of the
maritime and port policy of Ukraine have been described. The pernicious
practice of distance and situational intervention of a state in solving problems
of the maritime and port industries as a strategic component of its political, social, and economic stability has been emphasized. Author suggests that
introduction of modern methodology, such as maritime spatial planning may
have positive impact on the effectiveness of Ukrainian maritime policy. When
considering the development of the coastal regions as one of the directions of
the maritime policy of Ukraine, it has been noted the advantages of creating
and functioning the free economic zones in them. The characteristic of the
experience of creation and work, as well as the specifics of such forms of
trade facilitation (the preferential legal and financially-economic regimes,
the presence of a particular specialization of entrepreneurial and investment
activities, etc.), shows the economic expediency of granting such status
to the port cities and the coastal regions. It has been noted that the free
economic zones today are an active means of state policy, capable equally
of reanimating depressed territory and giving an additional impetus to the
regional points of growth.
У статті окреслено деякі аспекти формування та реалізації сучасної морської політики України. Розглянуто її правовий базис, простежено його зміни
та оновлення. Відзначено можливість та здатність до розвитку документів
довгострокового планування у морській галузі. При цьому запізнілість та
відсутність реальних механізмів забезпечення виконання їх норм призводить
до стагнації системних реформ та комплексного оновлення публічного адміністрування галузі. Акцентується увага на важливості системного підходу
до трансформації законодавчої та правозастосовної практики у сфері морської та портової діяльності в Україні, забезпечення стабільності та наступності в їх адмініструванні. Охарактеризовано позитивні та негативні практики
виконання повноважень деякими суб’єктами реалізації морської та портової політики України. Підкреслено згубність практики дистанціювання та
ситуативного втручання держави у вирішення проблем морської та портової галузі як стратегічного компонента її політичної, соціальної та економічної стабільності. Автор зазначає, що впровадження такої сучасної методології, як морське просторове планування, може позитивно вплинути на
ефективність морської політики України. Під час розгляду розвитку прибережних регіонів як одного з напрямків морської політики України відзначено переваги створення та функціонування у них вільних економічних зон.
Характеристика досвіду створення та функціонування, а також специфіки
таких форм сприяння торгівлі (пільгові правовий та фінансово-економічний
режими, наявність певної спеціалізації підприємницької та інвестиційної
діяльності тощо) свідчить про економічну доцільність надання такого статусу портовим містам та приморським регіонам. Зазначається, що вільні економічні зони сьогодні – це активний засіб державної політики, здатний як
реанімувати депресивну територію, так й надати додаткового імпульсу регіональним точкам зростання.
