Правова природа договірних відносин перевезення з використанням транспортних агрегаторів

Abstract

Об’єктом дослідження виступають відносини між користувачами платформ транспортних агрегаторів та самими транспортними агрегаторами. У межах статті досліджуються питання місця транспортних агрегаторів у сучасних транспортних правовідносинах, функцій транспортних агрегаторів та переваг, які вони надають перевізникам та замовника послуг перевезення. Визначено сутність поняття «агрегатор», з’ясовано переваги останніх перед звичайними рекламними майданчиками. Проаналізовано види агрегаторів, визначено місце транспортних агрегаторів серед інших агрегаторів товарів та послуг. Визначено, що агрегатори не здійснюють пошук постачальників та клієнтів, а використовують IT-рішення, що дозволяють сторонам договору самим знаходити потрібні товари та послуги. Класифіковано транспортні агрегатори за критерієм статусу суб’єктів відносин у сфері перевезень (P2P, B2P та B2B, тобто між фізичними особами, між суб’єктами підприємництва та юридичними особами, змішані); за ступенем доступності виділено загальнодоступні та умовно закриті транспортні агрегатори (такі, що співпрацюють з обмеженим колом компаній); відповідно до видів перевезень запропоновано розрізняти агрегатори авіаційного, залізничного, автомобільного, водного транспорту, універсальні транспортні агрегатори; за критерієм призначення перевезень виділяють агрегатори пасажирських перевезень та вантажно-транспортні біржі. Проаналізовано особливості характеру окремих видів транспортних агрегаторів. Доведено, що найбільш важливим для науки цивільного права критерієм класифікації відповідних транспортних відносин є правовий статус транспортного агрегатора, зміст його прав і обов’язків у відповідних відносинах. Для коректного визначення меж правового статусу транспортного агрегатора проаналізовано завдання та функції конкретних транспортних агрегаторів. Відзначено, що питання визначення юридичного статусу транспортного агрегатора у відносинах надання послуг перевезення пасажирів та вантажу не має однозначного вирішення. У літературі діяльності транспортних агрегаторів надають характер посередницької, інформаційної, комунікаційної, експедиторської діяльності або визначають основною метою транспортних агрегаторів організацію перевезення й оптимізацію перевізного процесу. Відсутність єдності поглядів на суть діяльності транспортних агрегаторів пояснюється неоднорідністю функцій конкретних агрегаторів, отже, ступенем відповідальності за порушення умов договору послуг перевезення. Зроблено висновок, що правовий статус транспортних агрегаторів визначається на договірних засадах долучення користувача до агрегатора та зумовлюється його роллю в безпосередніх відносинах між замовником та виконавцем послуги перевезення. Межі цивільної відповідальності транспортного агрегатора залежать від того, чи є він посередником, надає інформаційні послуги або є безпосереднім виконавцем за договором перевезення.

The object of the study is the relationship between users of transport aggregator platforms and the transport aggregators themselves. The article examines the place of transport aggregators in modern transport relations, the functions of transport aggregators and the benefits they provide to carriers and the customer of transportation services. The essence of the concept of “aggregator” is defined and the advantages of the latter over the usual advertising platforms are clarified. The types of aggregators are analyzed, the place of transport aggregators among other aggregators of goods and services is determined. It is determined that aggregators do not search for suppliers and customers, but use IT solutions that allow the parties to the contract to find the necessary goods and services. Transport aggregators are classified according to the status of subjects of relations in the field of transportation (P2P, B2P and B2B); to the degree of availability (publicly available to conditionally closed transport aggregators); to the types of transportation (aggregators of air, railroad, water transport and universal transport aggregators;) to the criterion of purpose of transportations (aggregators of passenger transportations and freight exchanges). The peculiarities of the character of separate types of transport aggregators are analyzed. It is proved that the most important criterion for the science of civil law to classify the relevant transport relations is the legal status of the transport aggregator and the content of its rights and obligations in the relevant relations. To correctly determine the boundaries of the legal status of the transport aggregator, the tasks and functions of specific transport aggregators are analyzed. It is noted that the issue of determining the legal status of the transport aggregator in relation to the provision of passenger and cargo transportation services does not have an unambiguous solution. In the literature, the activities of transport aggregators give the character of intermediary, information, communication, forwarding activities or determine the main purpose of transport aggregators, the organization of transportation and optimization of the transportation process. The lack of unity of views on the essence of the activities of transport aggregators is explained by the heterogeneity of the functions of specific aggregators and, accordingly, the degree of responsibility for breach of contract of transportation services. It is concluded that the legal status of transport aggregators is determined on a contractual basis by the user’s involvement in the aggregator and is determined by its role in the direct relationship between the customer and the service provider. The limits of civil liability of the transport aggregator depend on whether it is an intermediary, provides information services or is a direct executor under the contract of carriage.