The description of the portrait of a literary character plays an important role in creating the overall image of the character. The urgency of the study is due to the anthropocentric direction of linguistic studies since reflection and interpretation of the existing world and descriptions of portraits play an important role in this. In this sense, it is necessary to analyze the use of linguistic units in the description of portraits of characters from English fiction and poetry in the sixteenth-nineteenth centuries and to know the influence of past trends in the present. During the study several general scientific methods were used: analogy, generalization, observation, comparison, experiment, analysis, and the historical method. The study analyzed portrait descriptions in English poetry and prose from the sixteenth and nineteenth centuries and found that writers used a variety of symbols to capture the author’s intentions in characters. Often, the authors used somatic vocabulary to represent the appearance of the characters, the less used lexical units of the general characteristics of the portrayal of the characters and the least to represent the appearance of the characters used the kinetic vocabulary.
Опис портрета літературного персонажа відіграє важливу роль у створенні загального образу персонажа. Актуальність дослідження зумовлена антропоцентричним напрямком лінгвістичних досліджень, оскільки важливу роль у цьому відіграють відображення й інтерпретація існуючого світу та описи портретів. У цьому сенсі необхідно проаналізувати використання мовних одиниць в описі портретів персонажів англійської художньої літератури і поезії ХVІ-ХІХ ст., а також знати вплив минулих тенденцій на сучасність. Під час дослідження було використано декілька загальнонаукових методів: аналогія, узагальнення, спостереження, порівняння, експеримент, аналіз, історичний метод. У дослідженні було проаналізовано описи портретів в англійській поезії та прозі з шістнадцятого по дев’ятнадцяте століття і виявилося, що письменники використовували різноманітні символи, щоб відобразити наміри автора в персонажах. Часто автори використовували соматичну лексику для представлення зовнішності персонажів, рідше використовували лексичні одиниці загальної характеристики зображення персонажів і найменше для представлення зовнішності персонажів використовували кінетичну лексику.
