У статті проаналізовані концептуальні засади процесу вдосконалення публічного управління в епоху цифровізації.
У центрі уваги питання змісту та співвідношення електронного урядування та електронної
демократії. Проблема розкривається на основі вивчення теоретичних розробок провідних зарубіжних науковців в сфері управління. Показано, що електронна демократія – це вдосконалена модель електронного урядування, яка забезпечує двостороннє політичне спілкування та
участь недержавних суб’єктів у процесі прийняття рішень. Найкраще розрізняти електронне
урядування та електронну демократію можна шляхом визначення основної зацікавленої сторони трансформацій. Якщо цифровізація впливає лише на процесуальний аспект державного управління, це залишається питанням електронного урядування. Коли трансформації
включають громадянський контроль управління, це стає сферою електронної демократії.
Існують певні обмеження ефективності повномасштабного застосування основних інструментів
електронного урядування та електронної демократії без досягнення належного рівня «електронної
готовності» для держави та суспільства. В цифровізації мають бути зацікавлені як уряд так і соціум,
а її переваги повинні стати відчутними щодо якості управлінських послуг та можливостей впливу на
прийняття управлінських рішень.
Аналіз поглядів зарубіжних фахівців-теоретиків та практиків з питань функціонування публічного управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства дає можливість адаптувати
їх висновки до національної практики. Узагальнення та використання кращого зарубіжного досвіду
впровадження інноваційних технологій в управлінську діяльність дозволить уникнути ряду існуючих
недоліків в процесі реформування системи публічного управління та адміністрування в Україні. Всі ці
питання набудуть особливої актуальності для повоєнного відродження та розвитку України і її ефективної інтеграції в європейські економічні та безпекові структури. Україна має продовжити творення
ефективної «держави в смартфоні» як складової процесу глобальної цифровізації.
The article analyzes the conceptual foundations of the process of improving public administration in the
digital age.
The focus is on the content and relationship between e-government and e-democracy. The problem is
revealed based on studying the theoretical developments of leading foreign scientists in management. E-democracy
is described as an advanced model of e-government that ensures two-way political communication
and the participation of non-state actors in the decision-making process. The best way to distinguish between
e-government and e-democracy is to identify the primary stakeholder in transformation. If digitalization affects
only the procedural aspect of public administration, it remains a matter of e-government. When transformations
involve civilian control over governance, it becomes an area of e-democracy.
There are some limitations to the effectiveness of the full-scale application of the basic e-government and
e-democracy tools without achieving the appropriate level of "e-readiness" for the state and society. Digitization
should be of interest to both the government and society and its benefits should be felt in terms of the
quality of management services and the ability to influence management decisions.
Analysis of the views of foreign experts and theorists on the functioning of public administration and
administration in the information society makes it possible to adapt their findings to national practice. Generalization
and use of the best foreign experience in the introduction of innovative technologies in management
will avoid some existing shortcomings in reforming the system of public administration in Ukraine. All these
issues will become especially relevant for the post-war revival and development of Ukraine and its effective
integration into European economic and security structures. Ukraine must continue to create an effective
"state in a smartphone" as part of global digitalization.
