Статтю присвячено визначенню інституційних детермінант політичного представництва. У фокусі дослідницької уваги знаходяться політичні партії, парламент та масмедіа, які формують публічний вимір політичного представництва в Україні. Констатовано, що лобізм (який є важливим інститутом представництва)
на сучасному етапі так і не увійшов до практики публічного представництва інтересів соціальних груп.
Грунтуючись на інституціональній теорії визначено основні проблеми інституційного виміру політичного представництва. Запропоновано напрямки реформування системи політичного представництва в Україні задля забезпечення найбільш оптимального представництва інтересів різних соціальних
груп. Зокрема, наголос зроблено на необхідності подальшої інституціоналізації політичних партій саме
як представників інтересів соціальних груп та спільнот, відмову від їх формування за принципом «хапай
усіх», посилення уваги до вироблення партійних доктрин та ідеологічної складової партійної діяльності.
Відзначено, що в умовах медіатизації політики та позиціонування медіакратії як одного із нових правлячих класів потребує суттєвого удосконалення комунікативний вимір політичного представництва.
Адже, однією з головних передумов політичного представництва в інформаційному суспільстві стає рівність доступу до масмедіа.
Демократичне політичне представництво інтерпретується як основа вироблення публічної політики відповідно до суспільного інтересу. Цьому мають сприяти впровадження раціональних дебатів у масмедіа, які потенційно можуть протидіяти медіа-скандалам та формату політичних шоу. Аргументовано, що посилення ролі парламентаризму, як інституційної детермінанти політичного
представництва, передбачає вибір між мажоритарною та пропорційною електоральними системами. На нашу думку, цей вибір має бути зроблено на користь пропорційної моделі з відкритими
списками.
The article is devoted to defining the institutional determinants of political representation. The focus of the
research is political parties, the parliament, and the mass media, which form the public dimension of political
representation in Ukraine. It has been stated that at the present stage lobbying (which is an important institution of representation) has not entered the practice of public representation of the interests of social groups.
Based on institutional theory, the main problems of the institutional dimension of political representation
have been identified. The directions of reforming the system of political representation in Ukraine in order to
ensure the most optimal representation of the interests of different social groups have been offered. In particular, the emphasis has been placed on the need for further institutionalization of political parties as representatives of the interests of social groups and communities, abandoning their formation on the principle of
"grab everyone", developing party doctrines, and increasing attention to the ideological plane of party activity.
It has been noted that in the conditions of the mediatization of politics and positioning of mediacracy as one
of the new ruling classes, the communicative dimension of political representation needs to be significantly
improved. One of the main prerequisites for political representation in the information society is equal access
to the media.
Democratic political representation is interpreted as the basis for public policy-making according to the
public interest. This should be facilitated by the introduction of rational debates in the mass media, which
can potentially counteract media scandals and the format of political shows. It has been substantiated that
strengthening the role of parliamentarism as an institutional determinant of political representation implies
a choice between the majoritarian and proportional electoral systems. In our opinion, this choice should be
made in favor of the open-list proportional electoral model.
