У статті аналізуються можливості та перспективи дистанційного навчання у вищій школі, зокрема,
в умовах надзвичайних ситуацій.
Досліджуються переваги та недоліки дистанційної освіти, її значення у житті студентів, викладачів
та Університету.
Обґрунтовується, що зміцненню позицій дистанційної освіти у системі української вищої школи
перешкоджають такі причини: низький рівень проникнення Інтернету; соціальна нерівність, внаслідок якої дистанційне навчання більш доступне студентам із забезпечених сімей; недостатній рівень
матеріально-технічного забезпечення Університетів; дистанційне навчання розраховане на самостійну підготовку студентів, тому ефективність навчального процесу багато в чому залежить від рівня
самодисципліни та мотивації студента; відсутність безпосереднього контакту з викладачем, який потрібний для коригування освітнього процесу; обмежені можливості для ідентифікації студента під час
виконання контрольних заходів.
Але навіть при вирішенні всіх цих проблем жодна дистанційна освіта не замінить очну освіту,
що забезпечує інтерактивне спілкування студентів із професорами та доцентами, соціалізацію у професійному колективі.
Показано, що у надзвичайних ситуаціях, таких як пандемія, війна, технології дистанційного навчання виявилися дуже затребуваними. Завдяки їм Університети змогли перенести в онлайн практики
офлайн-освіти: читання лекцій та проведення практичних занять за звичним розкладом. Студенти
отримали змогу продовжувати навчальний процес, а викладачі зберегли робочі місця.
The article analyzes the possibilities and prospects of distance learning in higher education, including
in emergency situations.
The advantages and disadvantages of distance education, its importance in the life of students, teachers
and the University are explored.
It is substantiated that the following reasons impede the strengthening of the position of distance education
in the system of Ukrainian higher education: low level of Internet penetration; social inequality, as a result
of which distance learning is more accessible to students from wealthy families; insufficient level of material and technical support of Universities; distance learning is designed for self-training of students, so the
effectiveness of the educational process largely depends on the level of self-discipline and motivation of the
student; lack of direct contact with the teacher, which is necessary to correct the educational process; limited
possibilities of identifying a student during the performance of control activities.
But even with the solution of all these problems, no distance education can replace full-time education,
which provides interactive communication of students with professors and associate professors, socialization
in a professional team.
It is shown that in emergency situations, such as a pandemic, war, distance learning technologies were
in great demand. Thanks to them, Universities were able to transfer the practices of offline education to online: lecturing and conducting practical classes according to the usual schedule. Students got the opportunity
to continue the educational process, and teachers retained their jobs.
