У статті розглянуто ключові інструменти екологічної дипломатії Європейського Союзу. Проаналізовано основні адміністративні інструменти європейської екологічної політики – такі нормативні акти
та документи, як конвенції та директиви, а також регламенти (Директива Ради 85/337 / ЄЕС від 27 червня 1985 р по оцінці впливу деяких державних і приватних проектів на навколишнє середовище і Регламент Ради ЄЕС 1210/90 від 7 травня 1990 року про заснування Європейського агентства з навколишнього
середовища і Європейської мережі інформації і спостереження за навколишнім середовищем).
Висвітлено гнучкі ринкові механізми екологічної дипломатії ЄС які є ефективними для застосування у всіх пріоритетних областях екологічної політики: в боротьбі зі зміною клімату і за збереження
біологічного різноманітності, в захисті навколишнього середовища і здоров’я людини, в забезпеченні
сталого використання природних ресурсів. Підкреслено, що поточні двосторонні та багатосторонні
переговори щодо лібералізації торгівлі екологічно чистими товарами та послугами також використовуються ЄС для сприяння глобальним заходам щодо пом’якшення змін клімату та створення бізнес-можливостей для європейських компаній. Також до сучасних діючих ринкових інструментів екологічної
дипломатії ЄС відносять екологічні податки, запроваджені для зміни цін і, таким чином, політики
споживачів і виробників; екологічні внески, введені, щоб повністю або частково покрити витрати на
екологічні служби, заходи по скороченню забруднення водних ресурсів, на поховання відходів; екологічні субсидії і пільги, створені для стимулювання розвитку нових технологій, створення нових ринків
екологічних товарів і служб, а також для підтримки досягнення високих рівнів захисту навколишнього
середовища компаніями; схеми відповідальності і компенсації.
ЄС використовує свої додаткові інструменти зовнішньої політики, включаючи політичний діалог,
міжнародні переговори та фінансові інструменти, для просування порядку денного сталого розвитку
та зміни клімату та сприяння його впровадженню в країнах-партнерах.
The article considers the key tools of environmental diplomacy of the European Union. The main administrative instruments of European environmental policy are analyzed – such normative acts and documents
as conventions and directives, as well as regulations (Council Directive 85/337 / EEC of 27 June 1985 on the
assessment of the effects of certain public and private projects on the environment). 1210/90 of 7 May 1990
on the establishment of the European Environment Agency and the European Environment Information and
Observation Network).
The flexible market mechanisms of EU environmental diplomacy that are effective for application in all
priority areas of environmental policy are highlighted: in combating climate change and preserving biodi
versity, protecting the environment and human health, ensuring sustainable use of natural resources. It was
emphasized that the current bilateral and multilateral negotiations on the liberalization of trade in clean goods
and services are also being used by the EU to promote global measures to mitigate climate change and create
business opportunities for European companies. Modern market instruments of EU environmental diplomacy also include environmental taxes introduced to change prices and thus consumer and producer policies;
environmental contributions introduced to fully or partially cover the costs of environmental services, measures to reduce pollution of water resources, waste disposal; environmental subsidies and benefits designed
to stimulate the development of new technologies, the creation of new markets for environmental goods and
services, and to support the achievement of high levels of environmental protection by companies; liability
and compensation schemes.
The EU uses its complementary foreign policy instruments, including political dialogue, international negotiations and financial instruments, to promote the sustainable development and climate change agenda and
promote its implementation in partner countries.
